English   Контакти   Книги   Новини   RSS   Галерея   Телетайп   Населені пункти   Типи об'єктів   Топ-13   Блог   Guest-Up-Oh?  
Вишнівець
Портретна зала вишнівецького палацу.

Портретна зала польських королів вишнівецького палацу. Фото 1912 року.



Брама Вишнівецького замку

Стій! Хто іде? Приворот від приворотної Блекі.


 Увага! Приємна новина!

Карта

довгота 49.90, широта 25.75.

 

Відвідини Вишнівця в липні 2007 року справили чудове враження. І клуб, і пту, і бібліотека з палацу виїхали. В замку - філіал заповідника "Замки Тернопілля". При вході - кіоск, де купуються квитки (для дорослих по 3 грв, для дітей по гривні), а також є вибір листівок, книг (в тому числі і гарний талмуд по Вишнівцю за 25 гривень), карти, буклети, сувеніри тощо. Надзвичайно симпатична і привітна білявка з каси відкрила мені музейні зали і розказала про сучасне життя заповідника. Все буде супер, це відчувається. Зараз приводиться в порядок огорожа флігелів палацу, дерева в сквері перед замком зрубали кілька років тому.

 

Більшість інтер'єрних світлин вишнівецького палацу взятаз V тому "Дій резиденцій на давніх кресах Речі Посполитої" Романа Афтаназі (Краків, 1994). Зображень там значно більше (приміром, є чи не всі жирандолі, п'єци, дивани палацу, безліч картин і світлин з покоїв тощо), я відібрала лише найцікавіші.

Також дуже багато архівних зображень вишнівецьких старожитностей можна знайти в архіві NAC

 


 Родинне гніздо Вишнівецьких

Вишнівець. Замок в 1930р.

Замок в 1930р.

Старовинне містечко (3,4 тис. жителів) в 18 км на південь від Кременця, в Збаражському районі. Наголос - на першому складі: ВИшнівець.

Перша згадка про це поселення відноситься до 1395 року, коли князь Вітовт дав Дмитру Корибуту Вишнівець, де той заклав замок на правому березі р. Горині (зараз це село Старий Вишневець). Це вже волинські землі.
Відоме поселення тим, що саме тут розташовувалося родинне гніздо магнатів Вишневецьких. Саме звідси походить легендарний засновник Запорізької Січі Дмитро Вишневецький (Байда), нащадок волинських князів Гедиміновичів і засновник Запорізької Січі.

В містечку був - і є - старовинний замок, який 1720 року останній з роду Вишневецьких князь Михайло-Серватій перебудував на палац, що зберігся і до наших часів. По смерті Вишневецького у 1744 р. маєтність переходить до Мнішиків. Вони збільшують палац, роблять з нього першокласну магнатську резиденцію. Чудова картинна галерея, інтер‘єри оздоблені в стилі пізнього рококо робили палац в Вишнівцях найгарнішим на Волині.
1852 року граф Анджей Мнішек продає Вишнівець принцесі Абамелек (що це за особа і навіщо їй волинські маєтності - поняття не маю:-)), та вже в 1857 році палац став власністю графа Володимира де Броель-Платер, а вже від нього - за якийсь невеликий борг - будинок перейшов до І.Толя. Саме в цей час багато картин, частина славетної бібліотеки та інші цінні речі були вивезені з палацу до Росії.
Палац знаходиться в чудовому старому парку. Зараз будівля використовується як клуб, бібліотека тощо.

 


 ПАЛАЦОВИЙ КОМПЛЕКС І ІНШІ ПАМ'ЯТКИ ВИШНІВЦЯ

1930. Замок в Вишнівці

Ще один кадр з 1930р.

Комплекс складається з самого палацу, двох флігелів, двох брам та парку. 1395 р вперше згадано цю фортецю, та її планування і оборонна система остаточно склались близько 1640 р. Замок зазнав значних руйнувань, 1705 р. фортифікації було відновлено, в 1720 р. фортецю перебудували на палац. Наступної перебудови комплекс зазнав в кінці XVIII ст. Під час першої світової війни споруда була зруйнована, та в 20-х рр. ХХ ст. знову відбудована за участю відомого архітектора модернізму В. Городецького (він звів католицький костeл та будинок з химерами в Києві).

 

Та знову війна - і знову руйнація палацу. Капітальний ремонт будівлі відбувся в 1950-ті рр. Перед палацом в 1995 році встановлено монумент на честь Дмитра Байди Вишневецького (помер в 1563 році).


Класицистичний палац складається з кількох об‘ємів, об‘єднаних XVIII ст. в симетричну П-подібну композицію з ризалітами, яка утворює курдонер з партерним парком. Стіни першого ярусу рустовано. Центральну частину палацу виділено трикутним фронтоном з пишним ліпленням у тимпані.

Довгий час у палаці розміщувались будинок культури, ПТУ та бібліотека. В 2000-х роках комплекс перетворено на музей, філіал заповідника "Замки Тернопілля". Якщо не полінуватися і обійти замкову територію навкруги, можна побачити залишки оборонних мурів і не так вже й погано збережені наріжні бастіони. Саме за цими стінами й заклав у XVIII столітті видатний парковий архітектор Діонісій Міклер (МакКлер) ландшафтний парк (територією в 8 га). Від південно-західного кута палацу і до кордергарди його шмат був поділений на правильні квадрати (це був французький, регулярний - або, як його називали в Вишнівці, "італійський" парк). Парк колись був наповнений скульптурами, тут стояли дві ідентичні альтанки - зараз годі й шукати їх сліду. Одну з альтанок називали "Альтанкою Мнішиківни" - за переказами, саме тут відбулося побачення Марини Мнішек і Дмитра Самозванця. Вже станом на 1939 рік парк був позбавлений статуй.

Вздовж південного фасаду палацу (того, що виходить на Горинь) тягнувся великий і чудовий квітник.

В парку збереглася старовинна кам’яна лавиця – місцеві стверджують, що на ній малював у 1846 чи 1848 р. Тарас Шевченко, проте жодних згадок про перебування поета в місті в документах немає.

Нижче палацу стоїть призамкова мурована Вознесенська церква (1530, реконструкція 1872, 1989) з товстезними стінами, колишня усипальня князів Вишневецьких. За місцевими легендами, тут в 1605 р. брали шлюб (за іншою версією, заручилися) Марина Мнішек та Лжедмітрій. На жаль, як виглядала церква в часи Мнішиківни, важко сказати: зараз ми бачимо її по ґрунтовній перебудові 1872-1873 рр. На крихітному прицерковному цвинтарі були поховані князі Вишневецькі. Серед здевастованих надгробків можна пошукати поховання родичів непримиренного князя Яреми: овруцького старости Михайла Вишнівецького (чи Вишневецького?) і його дружини Регіни з волоського роду Могил (померла в 1619 р.).

 

На протилежному березі Горині видно руїну костелу св. Станіслава (1757), фундованого родиною Мнішеків. Всередині на стіні пресбітерія можна розгледіти сліди фрески з XVIII ст., яка зображає Трійцю. Триаркову муровану дзвіницю храму прикрашає скульптура святого - ймовірно, св. Станіслава.

Біля повороту з траси до замку знаходиться висока дерев’яна церква (1892, майстер Омеляновський) - як то водиться на Волині, блакитна-преблакитна. Цікавий факт: у Вишнівці ще з 1742 р. діяла одна з найперших в Україні аптек. В ХІХ ст. місцеві ремісники славилися своїми виробами з вовни. З 2000 р. в Вишнівці діє духовне училище УПЦ КП.

В сусідньому селі Старому Вишнівцю можна оглянути залишки велетенського млина братів Грязунових (ХІХ ст.) та деревяну церкву Різдва (1845).


 КОЛЕКЦІЯ ПАЛАЦУ ВИШНЕВЕЦЬКИХ

1912 рік. Їдальня вишнівецького замку.

1912 рік. Їдальня вишнівецького замку. Вся в парадних портретах військових і з бюстом Наполеона. (В такому інтер'єрі не кожному шматок до горла полізе - а раптом зараз марширувати на плац поведуть?).


Князь М. Вишневецький, один з власників садиби, зібрав свого часу в своїй резиденції надзвичайно багату колекцію живопису. Відомо, що до неї входило близько 600 портретів князівських родин Вишневецьких, Мнішеків, Пооцьких, Замойських, Сангушків, Чарторийських, Тишкевичів, Фірлеїв, Острозьких, Лещинських, а також польських королів з династій Лешків, Попелів та Ягелонів.
В колекції було також близько 40 картин історичної тематики, серед них - “Сандомирський Рокош” (невідомого автора, 1606 р., зараз в НМІ України), твори Я.-Б, Плерша “Від‘їзд Катерини ІІ з Канева”, “Ілюмінація Канева в 1787 р.” (зараз у Львові), “Присвоєння Мнішекам князівського титулу Оттоном ІІІ” (тепер - в Києво-Печерському заповіднику), “Битва під Хотином” (1673 р., можна побачити в Олеському замку).
Вже в 50-х рр. ХІХ ст. багато творів із зібрання Вишневецьких було вивезено за кордон. І пізніше картини продавалися на аукціонах, багато з них потрапило до галерей Відня, Кракова чи Варшави. 

Трояндовий салон вишнівецького палацу. 1912 р.

Трояндовий салон вишнівецького палацу. 1912 р.



 Стаття з "Дня"

Замковий парк в Вишнівцю. План.
План вишнівецької резиденції. 1938 р.

Два плани резиденції в Вишнівці

Для зацікавлених у історії - стаття з газети "День" про Вишнівець:

У Вишнівці, мальовничому селищі, що розкинулося по обидва береги тихоплинної річки Горинь, неподалiк від її витоку, життя, як і належить глухій провінції, таке ж тихоплинне й монотонне у своїй одноманітності. Тут вже давно нічого не відбувається, що б виходило за звичні рамки, а вишнівчани, за відсутності іншої роботи, здебільшого зайняті господарством та поранням на присадибних ділянках.
На відміну від дня сьогоднішнього, давніші часи у житті цього містечка густо насичені подіями та відомі неординарними історичними постатями. А замок князів Вишневецьких, згодом перебудований у палац, що й досі височить на пагорбі над долиною річки, призамкова Вознесенська церква та альтанка, від якої до наших днів залишилася лише одинока лавка — є німими свідками багатьох важливих подій минулих століть.
Назагал вишнівчани непогано обізнані у історії свого краю. Важко знайти у Вишнівці людину, від школяра до літнього пенсіонера, яка б не пишалася тим, що саме з їхнього містечка походить легендарний засновник Запорізької Січі Дмитро Вишневецький (Байда), нащадок волинських князів Гедиміновичів. До речі, прізвище Байда (щоправда, вимовляється воно тут із наголосом на останньому складі БайдA) і зараз інколи зустрічається у цій місцевості.
Перша згадка про Вишнівець в історичних документах датується 1395 роком. Саме тоді литовський князь Вітовт, позбавивши Дмитра Корибута Сіверського князівства, дав йому поселення на Волині, а серед них і Вишнівець. Після цього упродовж цілого століття про це поселення не збереглося ніяких відомостей і лише 1494 року Вишнівець знову згадується у тогочасних хроніках у зв'язку з татарською навалою на Волинь. Татари вщент зруйнували місто і замок, а населення погнали у ясир.
Ще через півстоліття, у квітневі дні 1542 року, знову татарська навала, цього разу 25-тисячної орди на чолі iз ханом Меглі-Гіреєм. Але цього разу татари потерпіли поразку у бою біля села Лопушно неподалік Вишнівця. Відомо, що у розгромі татарів брав участь і князь Дмитро Вишневецький, про- славлений у піснях як Байда. А прибувши у 1550 році на Малу Хортицю, він заснував там укріплення, пізніше назване Запорізькою Січчю. За свої кошти він озброїв укріплення гарматами і прославився згодом як оборонець України від татарських набігів. Подальша його доля загальновідома. Як свідчить легенда, Байда через зраду потрапив до турецького полону і турки його стратили, підвісивши ребром за гак.
Ще через півстоліття вишнівецькому замку судилося стати ареною великомасштабних політичних інтриг та авантюр. 1603 року тут з'явився втікач iз Московії, авантюрист Грішка Отреп'єв, пізніше прозваний Лжедмитрієм I. Він знайшов притулок і захист у князя Адама Вишневецького, що доводився онучатим племінником легендарному Байді, але на початок XVII століття князі Вишневецькі вже встигли перейти на католицьку віру й ополячитися.
Відтак вишнівецький замок став німим свідком таємних змов при захопленні московського престолу. Саме Адам Вишневецький познайомив Лжедмитрія з Мариною Мнішек, донькою польського воєводи Юрія (Єжи) Мнішека. Князі Вишневецькі і Мнішеки виступили головними організаторами походу самозванця на Москву. Саме вони за сприяння католицького духовенства повінчали Лжедмитрія і Марину. Їх подальша трагічна доля відома.
Ще одна неоднозначна постать в історії України з роду князів Вишневецьких — Ярема (Ієремія). Магнат, який володів тисячами маєтків по обидва береги Дніпра зі своїм власним військом виступив проти Богдана Хмельницького, але був розбитий козацькими загонами під проводом Максима Кривоноса.
Певний відрізок часу пов'язує вишнівецький замок та його околиці iз самим Богданом Хмельницьким. Через Вишнівець козацькі полки йшли до Берестечка. У селі Колодно біля Вишнівця гетьман стояв табором, очікуючи кримського хана. А після його зради та важкої поразки саме у вишнівецькому замку татари тримали гетьмана в полоні. У замку він пробув до кінця липня 1591 року аж поки татари не отримали за нього викуп.
Останній iз роду князів Вишневецьких — Михайло Серватій — перебудував замок у величний палац у класичному стилі, його оточував розкішний парк, що нараховував понад тисячу дерев. Після його смерті Вишнівець разом із палацем перейшов у володіння Мнішеків.
Князі Вишневецькі та їх спадкоємці зібрали велику бібліотеку, що нараховувала близько 15 тисяч томів, серед яких було чимало стародруків, рідкісних видань, а також оригінали листів королів, царів, магнатів. Особливо важлива роль у поповненні книгозбірні належить князеві Михайлу- Юрію Мнішеку.
1876 року бібліотеку викупив і вивіз до Києва граф Толль, де тримав її у підвалі. Але одного разу лопнула каналізаційна труба і вода залила книги. На жаль, врятувати вдалося лише невелику частину бібліотеки.
Старі стіни замку, пізніше палацу князів Вишневецьких, пам'ятають чимало історичних осіб. У різні часи тут побували Іван Мазепа, Петро I, Станіслав Понятовський останній польський король, Микола Костомаров, Тарас Шевченко, Оноре де Бальзак, Юліуш Словацький, Леся Українка, Симон Петлюра.
1848 року, подорожуючи півднем Волині у складі Археографічної комісії, Вишнівець відвідав Тарас Шевченко. Саме тут від місцевих жителів він почув оповідь про «скажені шахи» Яреми Вишневецького. Гра у шахи відбувалася на велетенській, вимощеній зі світлого та темного каменю, шахівниці, де роль фігур виконували люди, кріпаки Вишневецького. «Виграні» фігури відразу ставали власністю того із вельможних шахістів, хто їх «вигравав».
У XIX — на початку XX століття далеко за межами Вишнівця славилася картинна галерея князівського палацу. Тут було близько тридцяти живописних портретів князів Вишневецьких, Острозьких, Мнішеків та інших відомих шляхетських родин. Портрет Дмитра Вишневецького (Байди) з колекції палацу нині зберігається у Державному історичному музеї в Києві. Пантеон феодалів доповнювався галереєю портретів польських королів, починаючи від Лешків і закінчуючи останнім королем Речі Посполитої Станіславом Августом Понятовським. Було також багато інших картин, на яких зображувалися битви з татарами і турками, мисливські сцени, пейзажі, краєвиди міст, а також серія полотен, присвячених історії Лжедмитрія і Марини Мнішек (зараз вони зберігаються у Московському історичному музеї).
На початку ХХ століття власник палацу генерал Демидов подбав про поповнення колекції новими мистецькими творами.
Під час Другої світової війни палац було частково знищено та розграбовано. Відбудувати його вдалося лише у 70 роках. З того часу тут знаходиться селищний будинок культури, бібліотека, ПТУ, а праве крило займає шкіргалантерейна фабрика. Але, попри велику кількість господарів, як це, на жаль, зазвичай і є — споруда перебуває у вкрай занедбаному стані. У багатьох місцях обвалилася штукатурка, руйнуються стіни, потребує ремонту дах. Безумовно, такий унікальний історико-архітектурний пам'ятник, як палац та залишки замку князів Вишневецьких заслуговує й іншого призначення та кращої долі.
Олександр ВІЛЬЧИНСЬКИЙ

І ось ще що хотілося додати. Москва, Червона площа, Історичний музей. Зал, присвяченний царюванню Лжедмитра Першого, прикрашений чудовими автентичними картинами по всьому периметру стін. Марина Мнішек в весільному вбранні, Лжедмитро в весільному вбранні, заручення, інтронація тощо... Дійсно класні картини. Внизу підпис: "З колеції Вишнівецького замку". Ось так:(.




Костянтин і Михайло Вишнівецькі

Костянтин і Михайло Вишнівецькі


Таким побачив палац в середині ХІХст. Н.Орда

Таким побачив палац в середині ХІХст. Н.Орда


Н.Орда. Руїни костелу.

Н.Орда. Руїни костелу.


Wiśniowiec, palac

Вестибюль. 1912 р.


Kafle z westybulu. Wiśniowiec
Kafle z westybulu. Wiśniowiec

Кахлі з вестибюлю.


Портретний зал (бібліотека) Вишнівецького палацу
pałac Wiśniowieckich z XVIII wieku

Портретний зал (бібліотека)



Мисливська зала палацу у Вишнівці

Мисливська зала


Зеркальный зал дворца в Вишневце

Дзеркальна зала


Architectural landmarks in the town include a 15th century castle; and palace and park, constructed in the 18th century by the Vyshnevetskyi family.

Одна зі спалень


Руїни костелу св. Станіслава з замкового балкону

Костел св.Станіслава від замку. 29.07.2007


Парафіяльний костел в Вишнівцю в міжвоєнний період

Він же, 1930-ті.


Костел. Ближче.


Костел. Ближче.


Дерев'яна церква поблизу костелу.

Дерев'яна церква поблизу костелу.


Брама на ремонті. Липень-2007

Брама на ремонті. Липень-2007


Липень-2007. Вхід у замок - 3 гривні.

Липень-2007. Вхід у замок - 3 гривні.


Герб на фасаді

Герб на фасаді


Вознесенська церква (1530)

Вознесенська церква (1530) біля замку. Яблука під нею смачні.


Так виглядає хол палацу-заповідника

Так виглядає хол палацу-заповідника


Один з залів музею в палаці

Один з залів музею в палаці


1930. Ідилія

1930. Ідилія


Вишнівець, бальна зала палацу

Бальна зала, 1912 р.


Вишнівець. Кармеліти. Синагога. 1930
Кармелітський монастир у 1880 р.

Кармеліти. Синагога. 1930. Кармелітський монастир. 1880-ті.


Старий Вишнівець

Старий Вишнівець

Мала їдальня в Вишнівецькому палаці, 1912 р.

Мала їдальня, 1912 р.



Кабінет князів Вишнівецьких весь в портретах

Кабінет весь в портретах


The Vyshnevetsky family palace.

Рожевий (трояндовий) салон


Vyshnivets (Vyshnivets’; Wiśniowiec) is a small town in the Zbarazkyi Raion of the Ternopil Oblast of western Ukraine

Блакитний салон


Альтанка Мнішиківни в парку. Міжвоєнний час.

Альтанка Мнішиківни в парку. Міжвоєнний час.

© All rights reserved.
Всі права на матеріали охороняються у відповідності до законодавства України.
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за попередньою узгодженністю
Розробник