Для кам'янчанки  Карлскірхе виглядає дивовижно знайомим на вигляд, але на відміну від нашої Катедри, дві високі кручені колони поруч з собором аж ніяк не мінарети, а барочні імітації римської колони імператора Траяна. Колона в Римі, взагалі-то, одна, але для симетрії у Відні поставили дві. І символізують вони Постійність і Міць (бароко - епоха алегорій). Якщо мати час і бажання роздивитися барельєфи на колонах, побачимо багато страшних і сентиментальних сцен з життя міста, охопленого чумою. Саме в честь пам'яті тисяч жертв чуми, яка знущалася над Віднем в 1680-х (за іншими даними, в 1713 р.), і було споруджено велетенський костел. Вершечки кожної колони стережуть чотири хижі, але золоті пташки.

Ще один відсил до Риму - центральний овальний купол Карлскірхе, який своєю масивністю нагадує собор св. Петра у Ватикані. Он бачите, вершечок куполу? Над світловим ліхтариком, такий собі купол № 2? Піднятися можна аж туди: до головного куполу ліфтом (це буде 35 м), далі рипучими непевними сходами - майже до самого вершечку, а це 72 м. Вдень, певно, не так і страшно: сонце б'є у віконця, його відблиски додають хоробрості. Ввечері все дещо по-іншому.

Але побачити розписи, майстерно і, кажуть, дуже гармонійно і пропорційно виконані майстром з Зальцбурга Йоханом Міхаелем Роттмайром (Johann Michael Rottmayr) все-таки варто. Тим більш, це лише я так панічно боюся висоти :о). Площа розпису куполу вражає: 1 256 кв. метрів. Головний сюжет - апофеоз Карла Борромеї, звичайно ж (цей южет повторюється і на головному вівтарі). Є в розписі цікавий момент: ангел спалює... Біблію. Угу. Уявіть собі. Просто то ЛЮТЕРАНСЬКА Біблія. А австрійці - віддані католики.

Ілюзорну архітектуру писав італієць Гаетано Фанті.

Карлскірхе взагалі - суміш всього-всього з архітектури. Грецький портик. Римські колони, схожі на мусульманські мінарети. Дахи бічних каплць - як китайські пагоди. Самі каплиці - ренесансні. А разом вийшов шедевр бароко.

Ангели біля входу у храм символізують Старий та Новий Заповіти. На портику - чотири скульптури (Покаяння, Милосердя, Покора і Віра), а в центрі, на троні, Карл Борромей.

Колись поруч з Карлскірхе протікала річка з очікуваною назвою Відень, та зараз її забрали під землю. Ставок, в якому влітку віддзеркалюється барочне диво, взимку взагалі не існує: на його висушеній поверхні гудить різдвяний ярмарок.

Навіть на початку XVIII ст. проводилися тендери на амбіційні архітектурні проекти. Ось цей виграв в 1715 р. придворний архітектор і геній бароко Йоган Бернхардт Фішер фон Ерлах (Fischer von Erlach). Побачити проект втіленим в життя зодчий не встиг: добудовував храміну його син Йосип Емануель Фішер фон Ерлах вже в 1737 р. При цьому проект син дещо змінив.

З присвятою  храму якось нелогічно було мудрувати: правив якраз цісар Карл IV, батько Марії Терезії і заодно непоганий, кажуть, музикант, який навіть писав лпери і диригував оркестром з придворних, тому і церкву присвятили святому карлу - Карлу Борромеї. Музей при соборі (ах який симпатичний, нехай і невеликий!) теж так і називається: Музео Борромеї (Museo Borromeо).

В соборі відспівували відомого композитора Антона Брукнера. В церемонії брав участь інший геній - Брамс.

Не так давно собор пережив грунтовну реставрацію: і розписи, і головний вівтар були сильно пошкоджені часом. В 2000-2001 р. великими стараннями і не меншими коштами храм відновили.

Про музей варто дещо докладніше розповісти.

Він дворівневий: спочатку ви підніметесь крученими спіральними сходами до стародавніх скарбів Карлскірхе, але не зупиняйтесь на цьому: вище вас чекає те, на що в українців - так вже сталося - немає імунітету. В мене на те ще й шалений голод.

Я про СУЧАСНЕ сакральне мистецтво. Там воно від не такого вже й сучасного (початок ХХ ст., славнозвісний А.Кокошка) до зовсім-зовсім сучасного. Є навіть кілька скульптур. Стилістично тут роботи і сюрреалістичні, і абстрактні, і гіперреалістичні. Всякі. Шалено шкода, що нас через виверти історії церковний модернізм обійшов стороною.

На першому рівні найдовше стояла перед "Святим сімейством". Можливо авторства Альбрехта Дюрера. Шедевр - чесно. Картину у Відень з Праги привезли хрестоносці. Крім традиційних Марії з немовлям, тут зображені Анна, дружина кайзера Маттіаша (див. фото в галереї поруч), а ліворуч - імператор Максиміліан І.  

Є ще вишитими вкрита квітами каппа (такий розшитий шмат тканини) з 1776 р., якою користовувалася Марія Терезія.

Центральний стенд містить речі, які належали безпосереньо св. Карлу Борромеї. Виявляється, в нього був симпатичний червоний кардинальський капелюх, скромна ряса - і смішні червоні капці.

Є ще позолочена мітра, п'ять вівтарних картин зі святими з 1730-1740 рр., кілька скульптур, мостранца з 1737 р., вся в дорогоцінних каменях, чаші тощо.