Татарів, 24 серпня 2007 р.

Карта. Не дивуйтесь: на ній Татарів називається Кременці. В 1948 р. стару назву "Татарів" змінили на цю, але в незалежній Україні село повернулося до свого першого імені.

Кременці - це не від кременя, а від радянського лейтенанта Креминця, який загинув тут в 1944 р. в боях з німецькими окупантами.

Курортом Татарів працював ще за Польщі: в путівнику по польським курортам за 1912 р. він описаний як "такий, що має дуже мальовниче положення в лісистій гірській місцевості, багато віл і будинків, а також санаторій доктора Жураковського". Трохи далі читаємо, що село це в Надвірнянському повіті творить з Микуличином єдину адміністративну одиницю (? - гм), а також має пошту, телеграф і залізничну станцію. За нотаріусом чи там до суду - до Делятина.

Татарів і зараз кліматичний бальнеологічний низькогірний курорт - все-таки від 684 до 750 м. над р.м., все-таки долина Пруту, все-таки природний захист гір, які піднімаються на понад кілометрову висоту з півночі і заходу. Кажуть, місцеве повітря помічне при астмі і бронхітах.

Тут свій мікроклімат, тут гарно, тут зовсім поруч Яремче. Та й до Франківська недалеко: всього 88 км. Не дивно, що знайти приватне помешкання чи інший спосіб для нічліга тут не важко - хоча я не шукала, завдяки киянам Ользі та Владу мене чекав нічліг в майже сусідній Дорі.

Одна з головних особливостей Татарова - його довжина. 25 км - не кожне велике місто протягнулося на таку відстань. В горах в ширину ж особливо не розляжешся, от і доводиться витягуватися...

Поляки і за радянщини не забували про виплеканий ще на початку ХХ ст. Татарів, приїздили сюди влітку, жили в залізничних вагонах на станції, а гуцули поставляли гостям дари карпатських лісів: ягоди і гриби, приносили молоко і банош.

Любителі гір звідси відправляються до Хом'яка та Синяка.

	Церква св. Дмитра

Її не прогавите - вона відразу біля траси. Ця невеличка дерев'яна церквиця ну ніяк не виглядає на свій вік - а він в неї солідний, все-таки XVIII століття. Храм хрестовий в плані, одногравий, з піддашшям на фігурно вирізаних випусках зрубів. У плані церква має розширений центральний зруб і дуже короткі бічні рамена.

До східного об'єму церкви примикають прямокутні приміщення з півночі та півдня. Центральний зруб перекритий пластичним восьмигранним шатром на великому восьмерику, висота котрого не перевищує вершечків скатних дахів рамен хреста.

Храм було зачинено, тому в середину не потрапила. Шкода, звичайно, - чотиритовник пише, що там зберігся темперний живопис ХІХ ст. А ще пише, що за своєю компоновкою мас, плавним ритмом та пологим пірамідальним силуетом пам'ятка ця є однією з найсвоєрідніших творів гуцульської народної архітектури.

З храмом складає єдиний ансамбль двоярусна дерев'яна дзвіниця (восьмерик на четверику), яка завершується шатром. Її перший ярус рублений з піддашшям на фігурних кронштейнах, а другий - каркасний.

	Архівні зображення церкви в Татарові.

1907 рік. А тут видно кладку через Прут. Колись навколо храму росли дерева. А тут церкви нема, я вас надурила.

	Архівний Тататрів

Татарів в 1900р. На першому плані юний ковбой. Wild,Wild West Gutzul. Віла "Крокус", 1914р. Віла Зараньського. Віла "Ренетка".

Паровоз над Женцем. Панорама Татарова. Видно вілу "Мариля", вокзал, віли "Олень" і "Санато". Нове (на той час) приміщення залізничної станції.

Загальний вигляд Татарова. Дорога на Ворохту. Гуцульська гражда і її жителька. Гори димлять.

Цей симпатичний дерев'яний костел не зберігся. Готель-пансіон "Ясна поляна". Вид на село з гори Гега. Гора Хомяк (1544 м) над Татаровим.

Скеля над Прутом. Будинок здоров'я залізничників. Ще пансіонат. Листівка датована дивним 1942р. Пансіонат "Золотий ріг".

Татарів, 1937р. Пошта в Татарові. "Страшний двір". Пансіонат "Селянка".