English   Контакти   Книги   Новини   RSS   Галерея   Телетайп   Населені пункти   Типи об'єктів   Топ-13   Блог   Guest-Up-Oh?  
Рівне: замок
В принципі, цією гравюрою Орди можна було б і обмежитись...
Наполеон Орда.

Те, чого вже нема, і його власники. Котрих вже теж нема

Замок в агонії.
Замок в агонії.

Карта

Координати: 50°37′11″ пн. ш. 26°15′5″ сх. д.

 

А що тут дивного? Рівне - значне місто Волині, тому цілком природно, що ще на початку ХХ століття місто мало свій замок. Ну, замок, можливо, трохи сильно сказано. Бо палац магнатів Любомирських не мав ані міцних мурів, ані високих башт.

 

Любомирські володіли містом ще з початку XVII століття, отримавши Рівне у посаг у вимираючого роду князів Острозьких. Острозькі, які володіли місцевістю з  XVІ століття, не мусили будувати тут замок: його звела в 1481 році вдова одного з перших документально засвідчених господарів Рівного, князя С.Несвизького, Марія. Первісно замок був дерев'яним. Звичайно ж. Та скоро згорів (вперше, але ой не в останнє!), і Марія в 1508 році зводить нову фортецю. Можливо, вже муровану.

Цілком можливо, що вже Острозькі, що отримали Рівне у спадок від внучки Марії Несвизької в 1518 році, перетворили форпост на муровану твердиню. Фортеця, що висилась на острівці над ставом, в XVI столітті була резиденцією авантюристки Беати з Косьцелецьких Острозької, дочки короля Польщі Зигмунда. Та знавцям історії України значно більше скаже ім'я її доньки, легендарної і непокорної Гальшки, про трагічну долю якої писали поеми та опери. В її часи ровенский замок був одним з найміцніших волинських фортець, а пізніше перетворився на багату панську резиденцію.

Навіть в пізніші часи, коли Середньовіччя відступило перед Новітньою історією, замок свої оборонні функції відігравати не збував. Скажімо, коли під час шведської війни Рівне зайняли 10 російських полків, що протрималися тут до жовтня 1707 року - від міста майже й сліду не лишилося, замок вистояв. Хоча його хазяї й вчасно втекли подалі від баталій.

І пожежі траплялися тут раз по разу - замок горів у 1617 та 1619 роках, коли Волинню пронеслись татарські загони.

Я читала, що між Острозькими та Любомирськими якийсь час замком володіли Валевські та Конєцпольські. Може бути. Принаймні, підпис під гравюрою Орди свідчить про те саме.  

Саме за Любомирських Рівне з незначного населеного пунтку перетворилося на торговий центр. Більше 200 років князі мешкали у місцевому мурованому замку. Рід був шанований, знаний, багатий - скажімо, Станіслав Любомирський в першій половині XVIII століття вважався в Польщі найбагатшим. Мав у власності 31 місто і 738 сіл, 2 919 641 злотих щорічного прибутку, ще б пак. Чи дивуватися, що пан Станіслав тримав у Рівному не лише пишний двір, а й полк яничарів?

Та багаті теж плачуть: в 1763 році князь програв у виборах корону більш вдалому супротивнику, Станіславу Августу Понятовському.

Наступним мешканцем ровенського замку був київський каштелян Юзеф Любомирський (помер в 1817р.), який увійшов в історію завдяки дружині Людвіці (з Сосновських). Саме Людвіка була прекрасною дамою, ідеалом Тадеуша Костюшки, і майбутній повстанець та командувач і минулий американський піонер кілька разів гостював в замку в Рівному. Скажімо, в 1792 році.

Америку, щоправда, Костюшко підкоряв ще без світлого образу Людвіки, в 1784 році. Княгиня так і залишилася в Рівному назавжди - вона померла в 1836 році і похована в Рівному.

Юзеф Любомирський не шкодував грошей для розкішного життя. Коли в 1801 році великий князь Костянтин зупинявся у Рівному, він був здивований пишним прийомом.

 

Палац-замок над озером.
Палац-замок над озером.

Кажуть, у алкоголіків діти або самі п'янички, або абстиненти. Так і син Юзефа, Фридерік (помер в 1843), вів на відміну від батька скромне і непоказне життя, залишивши величезний палац і оселившись в новій скромній резиденції, яку називали "На горці". Її, до речі, теж малював свого часу білорус Наполеон Орда. Десь між 1862 і 1876 роками.

Наступним хазяїном ровенських резиденцій був князь Казімєж Любомирський (1813-1871), відомий композитор свого часу.

 

Природно, що замок неодноразово перебудовувався та пристосовувався до плинної моди та потреб князівської родини. Змінам у зовнішності споруди сприяли й стихійні лиха: в 1694 році замок Острозьких-Любомирських згорів, і над залишками мурів виросли невдовзі стіни барочного палацу, зведеного в часи князя Єжи Любомирського, а закінченного вже аж в 1738 році його сином Станіславом. Вчасно прошуміла пожежа - за товстими мурами жити не дуже й зручно...

В 1765 році замок знову зазнав змін, на цей раз не таких радикальних, радше косметичних: за планами архітектора Таухера (Toucher) споруду перебудували в стилі рококо. Це ще не все: в кінці XVIII століття будівля знову була змінена архітектором Буріньоном (Bourgignon) в стилі Станіслава Августа. Яка іронія - програти вибори, а потім ще й власний дім перебудовувати під стать переможця...

 

В той самий час впорядковується і територія поблизу садиби, розбивається - за допомогою того ж таки Буріньона - парк.

От що таке мати гроші та не зважати на кошти ремонтів та перебудов. За кілька років замок в Рівному знову змінює свій фасад на більш модний. В часи Наполеона, а саме вони були за вікном, царював ампір. Тож і резиденція Любомирських намагалася відповідати духу імперії - і римської, і наполеонівської. Ззовні його прикрашає колонада, інтер'єри теж мають бути на рівні. Італійські художники Віллані і Кормароні розписують зали маєтку в 1815-1817 роках, тим самим займається і варшавських митець Лукашевич.

В ті часи все ще були помітні сліди колишніх оборонних валів довкола споруди, стояла й древня в'їздна брама з двома бастіонами по боках. Мирність колишнім войовничим приміщенням придавав парк, який на початку ХІХ століття англієць Д. Міклер, найвідоміший парковий дизайнер епохи і Польщі (згадати б хоча Маків, Муровані Курилівці чи Невирків) переробив у англійському стилі.

Світла полоса для палацу скінчилася в 1836 році, коли з'явилася вже згадувана резиденція "На горці", а старий палац в 1843 році віддали під школу. Ех, князь Фридерік таки був аскетом...

Резиденція потроху занепадала, не допомогло навіть те, що в 1880 році Любомирські відібрали палац у міста і знову в ньому поселилися. В часи російської окупації в замку розмістилися урядові установи.

В часи Першої світової в замку розмістився військовий шпиталь, в 1917 році Тимчасовий уряд віддав будівлю під школу. Знову. Потім були більшовики, а, значить, нічого доброго. В міжвоєнний час в замку розмістилися бурса та гімнастичне товариство "Сокіл". Хоча споруда була напівзруйнована, в ній дивом вціліла театральна зала з рештками фресок Віллані та давня каплиця з ампірним оздобленням.

 

В широковідомому путівнику по Волині Мєчислава Орловича (1929 рік) в розділі, присвяченому Рівному, радиться звернути з центральної вулиці 3 Травня на бічну Замкову, щоб підійти до РУЇН замку. В 1927 році споруда вкотре за часи свого існування горіла. Лишилися лише остови стін. Парк зрубали, стави зміліли, перетворилися на болота і луки, а перед палацом влаштували стадіон "Сокола". Другу світову замок не пережив.

 

На основі путівника М. Орловича

Тривимірне зображення рівненського замку.

Ще два види замку:



"Замки і храми України" - некомерційний cайт, що підтримується фактично силами і ентузіазмом однієї людини. Допомогти проекту:
гривневий рахунок 4149 5100 9101 3567

євровий - 5168757402858452

Patreon

Ваш внесок допоможе не зневіритися в тому, що роблю вже 20 років. Дякую.

Екскурсійний супровід у мандрівці Кам'янцем-Подільським, Поділлям та Західною Україною в цілому: kamienczanka@gmail.com

© All rights reserved.
Всі права на матеріали охороняються у відповідності до законодавства України.
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за попередньою узгодженністю
Розробник