Блекі біля межиріцької печі. (А також конячка, корівка та малопомітні на фотографії кури)

Панорама монастиря з Блекою на першому плані.

	Наймальовничіший оборонний монастир.

Див. також мою статтю про монастир в журналі "Бліц-Захід"

 З Острога сюди можна добратися за кілька хвилин, та деякі путівники радть пройти цю відстань (близько 4 км.) пішки, щоб мати змогу помилуватися фантастичними краєвидами. (Майже так я і зробила - в Межиріч доїxала якимось автобусом, а ось зворотній шлях - з Новомалина повз монастир - долала пішки).
Недарма й дотепер цю частину острозького передмістя, що витягнулося вздовж дороги на Межиріч, називають Бельмаж - дещо спотворений французький вислів belle image ("Гарна картина", "чудовий вид" в перекладі). Зліва - зелені луки в поймі Вілії, справа хвилюються пагорби, що поросли садами та невеликими перелісками. І ось, нарешті, попереду та трошки зліва - рукотворний вертикальний орієнтир: межиріцька Троїцька церква. Не менш мальовнича й панорама Острога за спиною. Та ось зліва біля дороги ряд будинків обривається, і перед очима постає дзеркало ставка, яке живиться водами Свитеньки, лівої притоки Вілії. За ставом з-за могутніх тополів та верб чітко вимальовуються контури башт та глав Троїцького монастиря-фортеці.

Точна дата заснування Межиріча невідома, та його надзвичайно зручне для оборони розташування біля злиття річок Вілії та Світеньки дозволяє припустити, що вже в домонгольські часи тут було поселення, скоріше за все, оборонного характеру. Можливо, правдиві й свідоцтва про те, що в ті далекі часи на місці межиріча ріс густий ліс, серед якого на невисокому пагорбі знаходився скромний православний монастир з нелічними черницями. В 1386 р. великий князь литовський Вітовт своєю грамотою підтверджує право Федора Острозького на Межиріч, який тримав тут укріплений замок, мабуть - дерев‘яний, з невеликим містечком. В 15 ст. Василь Острозький (Красний) зводить муровані стіни замку, а його син Іван будує дерев‘яну троїцьку цервку. Після загибелі храму в вогнищі пожежі, в середині 15 ст. починається спорудження кам‘яної церкви, яка й дійшла до нашого часу. Часті набіги ворогів та зручне розташування заставили князів Острозьких укріпити це місце високими земляними валами загальною довжиною понад 2 км. Вже в документах кінця 16 ст. Межиріч згадується не інакше як місто.

В 1605 році клопотами Януша Острозького Межиріч офіційно отримує магдебурзьке право з дозволом побудувати тут ратушу, крамниці та баню, а також влаштовувати ярмарки двічі на рік та торги по неділям. Козацькі війни майже дощенту зруйнували місто: за описом 1708 р. зафіксовано зруйнування земляних валів, а від панської резиденції залишилося лише два каміни.

Пізніше Межиріч переходив з рук в руки, все більше перетворюючись на пустку. В 1866 році францисканський монастир реорганізували, а його костьол знову став православною церквою.

Троїцька церква досить схожа на Богоявленський храм в Острозі. Такий же наближений до квадрату триапсидний чотирьохстовпний план з приблизно рівними за широтою нефами, та ж схема побудови об‘ємних мас, які увінчуються п‘ятиглавієм. Та треба враховувати, що до моменту реконструкції Богоявленської церкви, перед початком якої майже вся її верхня частина була зруйнована, межирічський храм багато в чому слугував реставраторам за зразок. Крім того, Троїцька церква нижча, масивніша, тут більш активно прочитуються контрфорси.
В інтер‘єрі збереглося кілька цінних високомистецьких творів, зокрема ікона богоматері (16 ст.). Якщо судити по тому, що вдалося побачити (краєм ока, не більше) мені, то там збереглося не кілька, а принаймі кілька сотень високомистецьких творів, вражених, як один, барочною бундючною розкішністю.

З ім‘ям останнього представника роду Острозьких, краківського каштеляна Януша, який прийняв католицизм, пов‘язаний наступний етап в розвитку межирічського архітектурного ансамблю. На початку 17 ст. тут йдуть роботи по перебудові замка на францисканський монастир. З північної та південної сторін церкви прибудовуються два однакових двоповерхових корпуса келій. По їх чотирьом зовнішнім кутам будуються круглі триярусні башти з конусоподібними дахами. Для оборони в усіх трьох ярусах башт робляться бійниці. Можливо, реконструкцію проводив відомий архітектор Павел Гроздицький, який в той час будував у Львові королівський арсенал.

Непогано збереглися інтер‘єри келій, особливо в північному крилі - так стверджує путівник, перевірити це самим неможливо: монастир діючий. На це також вказують великі купи будівельного непотребу навколо келій, хоча загалом все дуже навіть охайно.

Туристам, як правило, дуже подобається піч, яка збереглася з давніх часів поруч з монастирем. наскільки я знаю, колись біля неї вартові, що охороняли комплекс, грілися холодними зимовими ночами. Недалеко від печі з її виразно ренесансним характером - масивні, колись могутні Заславські ворота (Заславль - зараз Ізяслав в Хмельницькій області). Зараз ведуть до обідраних навколишніх хатинок.

А мене до храму не пустили, во! Вигляд в мене, бач, якийсь "не такий"%).