Поруч з Народним домом, через дорогу - червона споруда, яка віддаля нагадує синагогу. Це будинок польського спортивного товариства "Сокіл" (1908), і в ньому зараз музична школа. Якщо на повороті повернути на вкрай зелену вузеньку вуличку з гордою назвою проспект Відродження, побачимо стару віллу з закопанським дерев'яним ґаночком, міський краєзнавчий музей (відкритий у 2004 р.), а трошки далі - ошатну до кітчеватості жовту споруду міськради з гербом Радехова на фасаді - такий от аналог ратуші. Ратушею він не задумувався - на початку ХХ ст. тут мешкав лікар Барух Мілграм. Напроти буде бетонно-радянська райрада, а газон перед нею підстригатимуть два дядьки з газонокосачками - цивілізація і ледь не шик. Ще кілька десятків метрів проспектом - і маємо два храми на вибір, сучасний бетонно-сірий і старіший, скромніший дерев'яний.
Дерев'яна церква скромна, не надто пропорційна, присвячена св. Миколаю і зведена в 1918 р. Ще двадцять років після побудови святиня тішилася багатим покровителем - сам граф Станіслав Бадені опікувався спорудою. Певно, в ті часи її стіни не були наглухо зашиті шальовкою. Всередині розписи десь того ж часу - відчувається вплив модерну. Навколо бабинця - галерея з балюстрадою. Віктор Громик висловив припущення, що храм стоїть на місці більш давнього, зруйнованого в Першу світову війну.
Дзвіниця поруч мурована, скромна, ховається десь в хащах.
На вул. Тарнавського поруч з церквами - двоповерхова і не надто вражаюча через пізніші перебудови колишня синагога (І пол. ХІХ ст.).
А от від вотчини самих графів Бадені (та їх попередників графів Мієрів (Mier) лишилося небагато: шматок огорожі парку, якась господарча споруда і кістяк оранжереї. Все.
Ще до Мірів Радеховом володіли Лящі, аж поки близько 1720 р. поселення не купив Вільгельм Мієр. Мієри були шотландцями за походженням (з роду Mure of Rowallan, який повністю виродився на історичній батьківщині). Вільгельм Мієр (помер в 1758 р.) бувгенерал-майором польського війська і палким прибічником короля Августа ІІ. Його дід Торстен Мир (Torsten Myhr) отримав шляхетський титул у Швеції в 1680 р. - надзвичайно цікава історія з географією у цього роду. Разом з Вільгельмом у Польщу з Шотландії прибув його родич з роду Ross of Thornton - зачинатель відомого польського роду Россів. Стараннями В.Мієра в 1752 р. Радехів отримав магдебурзьке право.
Син Вільгельма, поморський воєвода Юзеф Мієр (1730-1808) блмзько 1775 р. зводить у поселенні класицистичний палац, будує костел і утворює римо-католицьку парафію. Його дочка Агнєшка вийшла заміж за дальнього родича Фелікса Казиміра Мієра (1776-1857), відомого бібліофіла, котрий зібрав у радехівській резиденції чималу бібліотеку.
В 1874 р. Цецилія Мієр вийшла заміж за галицького політика, доктора філософії і права, майбутнього посла галицького сейму Станіслава Мартина Бадені (1850-1912). З 1895 р. і до самої смерті він був маршалком галицького сейму. Станіслав Мартин взявся буквально перетворювати Радехів на місто-сад - він наказав розбити у місті великі зелені газони, збудував кілька симпатичних кам'яниць (в тому числі вже згадане приміщення товариства "Сокіл"), в 1911 р. добився для міста статуса повітового центру і звів садибу староства. В 1909 р. сюди зі Львова провели залізничну гілку, в 1928 р. її продовжили до Луцька.
В польський міжвоєнний період місто належало сину маршалка, Станіславу Генрику Бадені (1877-1943), який теж дбав про Радехів: облаштував тут електровню, одно з крил власного палацу віддав під гімназію, а родинну бібліотеку подарував заснованому ним Науковому католицькому інституту в Кракові (зараз радехівська бібліотека є частиною збірки Краківської громадської бібліотеки).
Радехів - місто патріотичне. Радянську владу тут не приймали і кілька разів атакували аж до 1945 р. Такий шалений спротив наших партизан викликав лють нквдистів - під містом тривали багатогодинні бої.
В Другу світову зруйновані були і костел, і палац - після війни їх розібрали до фундаментів. Зараз на костелищі поліклініка, а на місці палацу стоїть сумна і ніяка райрада. Хоча центр Радехова все ще зберігає пам'ять про давнє місто-сад, зелене і затишне.
