Село в Дунаєвецькому районі, за 7 км. від Малієвець.
"Його назва зустрiчається в iсторичних документах вже на початку ХV столiття. Це були королiвськi землi, якi спочатку входили до Барського староства, а потiм з 1665 року склали окреме Мукарiвське староство, до якого входили 7 сiл, i яке давалося в довгострокову оренду на привiлейованих умовах рiзним особам. Так, наприклад в кiнцi ХVIII столiття такою володаркою Мукарiвського староства була дружина вiдомого французького авантюриста того часу принца Шарля де Нассау-Зiгена Каролiна Гоздська. Пiсля її смертi в 1804 роцi та смертi принца Нассау в 1808 роцi, iмператор Олександр I вiддав Мукарiвське староство в оренду на 12 рокiв (1818-1830) Павлу Бутягiну, секретарю Росiйського посольства у Францiї, який був одружений на прийомнiй дочцi принца Нассау-Зiгена i Каролiни Гоздської - Єлизаветi Iванiвнi. Вона одержала блискучу освiту в Парижi, в салонi вiдомої французької виховательки панi Кампан i була бiльш вiдома в тамтешнiх колах пiд iменем Фолос. З 1830 по 1842 роки Мукарiвське староство знаходилося у володiннi Кам’янець-Подiльського кафедрального собору." (За матеріалами газети "Є!", журналіст С. Феодосьєв).

Щоб добратися сюди, з‘їжджаємо з траси Чернівці – Хмельнцький в Міцівцях (це десь посередині відрізка Дунаївці – Ярмолинці), і далі жахливою дорогою добираємося до села. Те, що нас цікавить, а саме місцевий костел, знаходиться досить далеко, майже в кінці села, тож налаштуйтесь на довгу трясонину локальним бездоріжжям.
Відомо, що село це виникло в 16 столітті. На території Підлісного Мукарова знайдено залишки поселення трипільської культури. В 1820 році Олександр І подарував це поселення кам‘янецьким біскупам. Мабуть, саме до цього часу належить реконструкція (перебудова) місцевого костелу. В книжці про Дунаєвецький район було згадано, що храм цей збудовано в 15 столітті, та його виразний неоготицький вигляд недвозначно вказує на більш пізніші реконструкції.

О. Крушинська папарацнула шмат чорної меси в костелі 25 квітня 2004 року.

 В тій самій статті з газети "Є!" подаються ось які дані про костел: "Будувався цей шедевр архiтектури 13 рокiв, з 1859 по 1872 роки, замiсть старого дерев’яного костелу, який iснував у селi з 1613 року. На початку ХХ столiття у Пiдлiсному Мукаровi було понад 400 парафiян. Пiдлiсно-Мукарiвський костел побудований в стилi пiзньої неоготики, що був характерний для європейської архiтектури другої половини ХIХ столiття. Саме в цей час досить прискiпливо дослiджувалася класична готика, яка, як вiдомо, виникла у Францiї в ХII столiттi, i поступово стала загальним європейським стилем. Одержанi результати цих дослiджень використовувалися, перш за все, в сакральнiй архiтектурi. Разом з цим, готичнi форми перемiщувалися з iншими стилями i пiдпадали пiд вплив мiсцевих традицiй. В цей перiод в багатьох європейських країнах, зокрема Нiмеччинi, Австрiї та Англiї, особливо сильного розвитку набув напрямок так званої суворої готики, який ми спостерiгаємо i який яскраво проявляється в Пiдлiсно-Мукарiвському костелi. Основним, найхарактернiшим для цього стилю, матерiалом був тесаний камiнь, що використовувався не лише для створення самої будiвлi, але й для її декорацiї. (Робота старих майстрiв-подолян, що збудували костел в Пiдлiсному Мукаровi не може не дивувати. Вона просто вiртуозна i сьогоднi для будь-кого може послужити еталоном чи свого роду наочним пiдручником з мулярської справи). У витягнутi по висотi вiкна вставлялося рiзнокольорове скло, скрiплене вузькими свинцевими смугами. Його вiдтiнки породжували в iнтер’єрi рiзноманiтнiсть свiтлових ефектiв i створювали таємничу атмосферу.

В готицi велика увага з точки зору художньої виразностi придiлялася захiдним фасадам, якi, як правило, мали двi вежi. Головними елементами композицiї фасаду служили портали, якi мали багате оздоблення, а також кругле вiкно (чи вiкна) над ними, що називалося розою. Завдяки багатоярусному подiлу поверхнi стiни i використанню великої кiлькостi рiзноманiтних скульптурних прикрас, вся площа фасаду перетворювалася в камiнне мереживо. Всi цi елементи присутнi в Пiдлiсно-Мукарiвському костелi." (С).

Завдяки допитливим та кмітливим Петру Власенко та олені Крушинській 25 квітня 2004 року мені вдалося нарешті побачити нутрощі костелу. Скромно і без смаку %). Зате яка вдала фотосесія!