Кальне, символічна могила січових стрільців над церквою

Воскресенська церква в Кальному - і саме село у її підніжжя. 21 квітня 2010 р.

Карта

Широта - 49.63, довгота - 24.964.

Вам вже чується в назві цього села (530 мешканців, відоме з 1448 р.) щось не те, щось нечисте? Інтуїція не підвела вас в плані топоніміки, але може підманути  в усьому іншому: Кальне - дуже мальовниче село. Просто екстремально мальовниче: Опілля постає тут в усій красі своїх зелених пагорбів, які збурюються залісненими горами над селом - і десь за селом теж.

До Поморян, Розгадова чи Жабині тут близько: все за кілька км.

З Кального родом мати кардинала УГКЦ Л.Гузара, тут похований дід кардинала, священник Лука Демчук. Походження назви «Кальне» народ пов’язує з легендою про безуспішну спробу втечі з татарської неволі українських дівчат-полонянок, які під час привалу в мальовничій долині наважилися втікти. Татари убили всіх втікачок, а місце, де сталася різня, де земля просякла дівочою кров'ю, народ вважав нечистим, «калним». Пізніше тут і виникло село. Для любителів хепі-енду – інша варіація легенди: нещасні полонянки перетворилися на кущі калини, якими невдовзі заросла вся долина. Від калини начебто і Кальне. Чесно - обійшла все село двічі (так вже сталося), заростів калини не помітила.

Місцева дерев’яна тридільна Воскресенська церква, що знаходиться по ліву сторону дороги, на узвишші поруч з автобусною зупинкою, була перевезена в село з Залізців на возах у 1811 р. Освятили її на другий день великодніх свят. Біля храму – символічна могила січових стрільців з дубовим хрестом, встановленим у 1990 р., та поховання Луки Демчука.

В центрі села, біля джерела з капличкою (це теж поруч з автозупинкою) зберігся пам’ятний хрест на честь скасування панщини (1848). На полі Корчунок зберігся старий цвинтар з ХІХ ст., який в народі вважається холерним.

Взагалі всі старі топоніми тут все ще живі: за Корчунком - поле Сади або Панське поле (до ІІ світової там були садиби багатих селян, які навесні потопали у цвіті вишень та яблунь). Постарілі сади вирубали в радянський час. Є ще в Кальному топоніми Вертеби, Лани, Хмелівка, Горб і навіть Задні гони. А поле Загайка назване так від корчми, що колись стояла за гаєм. Ліси теж мають власні назви: Дубина, Ксьондзів Лісок (він колись належав діду Л.Гузара, Л.Демчуку), Грабина, Соснина. Хоча самий прекрасний в своїй наївності  топонім стосується не полів, а власне села: воно ділиться потічком Зварич на центр і Тамтой Бік. :о) Зварич не дарма Зварич: кажуть, вода у потічку тепла і взимку, і влітку. Зваритися можна.

Найвища точка села - Окіп, звідси, за переказами, і починалося Кальне. Різні легенди пов'язують цей топонім то з оком (звідси видно все село), то з окопами.

За стеттею вчителя Г.П. Бідосі "Кальне" зі збірника "Зборівщина: історія і сьогодення".