Коли в Трибухівцях ви звертаєте на Язловець, Цвітова лишається трохи осторонь, ліворуч. Якщо вас цікавлять дерев'яні (хоча б в анамнезі) храми України, варто зробити паузу в дорозі - і відправитись в Цвітову. (Звідти до Трибухівців зовсім близько, на горизонті вже видно неймовірну Успенську церкву, а до цвинтарної церкви ще ближче, так що при бажанні можете здійснити подорож пішки. Я зробила саме так). Тут і до райцентру недалеко - дорогою 7 км, а стежинами і того менше.

По Цвітовій мене водив - увага! увага! - сам голова села. Просто дівчина з великим фотоапаратом занадто помітна в невеликому селі (приблизно 650 жителів, відома Цвітова з 1785 р.), от на мене і зглядалися всі. :о)

То що ж дивитися в Цвітовій? Спочатку біля автобусної зупинки будуть два хрести - кам'яний та дерев'яний. Один з них встановлений на честь скасування панщини в 1848 р.

Далі кілька сотень метрів по селу вперед і вгору - і перед нами, полискуючи бляхою, постане дерев'яна (як буцім) церква Пресвятої Богородиці, котру каталог В.Слободяна датує 1887 роком, а Вікіпедія - 1888-им. Ну, припустіом, що в 87-му почали, а за рік завершили. :о)

На жаль, храм не лише пріє під бляхою, а й приріс кам'яною верандою, що дещо псує його гармонійний силует.

Поруч - скромна каркасна дзвіниця, теж з дерева.

Ще одна цвітовецька атракція розташована перед церквою, на подвір'ї. Це 300-літня Цвітівська липа. Табличка на дереві повідомляє, що диаметр липи - 142 см, і що вона охороняється законом. Яким, не сказано.

"В нас тут садочок газифікували", - сказав голова сільради після того, як я обфотографувала і церкву, і липу. - "Але то не зовсім краєзнавство". І показав мені шлях на Трибухівці. Дякую. :о)