Де це: містечко Рашнів (близько 15 тисяч жителів) ледить на півдороги від Брашова до Брана. І нехай про місцеві пам'ятки пересічний турист знає небагато, Ришнов більш ніж заслуговує на увагу. Тут класно!
Що дивитись: в першу чергу - шикарний замок. Плюс костел. Плюс старовинні будиночки. Знайдеться що. :о)
Вхід в замок платний, квиток в районі 15-20 леїв.
Головна порада: до замку в обхід, навколо гори - кілька кілометрів. Це нереально ДОВГО. З двору сірого двоповерхового будинку напроти костелу, якраз під літерами RASNOV, починається стежка, яка якраз і виведе до літер і замку. Краще так. швидше набагато.
 | Трішечки історії | |
Німецькі колоністи називали це поселення на свій манер: Rosenau, натякаючи на троянди. Угорці називали Barcarozsnyó, і я ніколи й не здогадаюся, на що ця назва натякає. Я її й вимовити ледве зможу. :о)
До Брашова звідси всього кілометрів 13, добиратися найпростіше з автостанції № 2 (Аутогара дуо, ага): бусики в напрямку Ришнова і Брана ходять кожні півгодини в будні дні і щогодини в свята.
Це зараз це просто дорога з Брашова на Бран, а колись це був торговий битий шлях з Трансильванії у Валахію. Важлива точка біля підніжжя височенних, зовсім не українських Карпат. Пьятна Краюлі піднімається над городом залісненим цунамі, і дивлячись на цей гірський масив, легко повірити, що там не лише водяться ведмеді й вовки, а й такі необхідні для підтримки трансильванського іміджу вовкулаки. Або принаймні монстри з найстрашніших кошмарів.
Назва "Ришнов" (українською, напевно, правильніше Ришнів) вперше зустрічається в хроніках XIV століття, хоча твердиня тевтонських лицарів на пагорбі була зведена в 1215 році, а вперше згадана в 1331 р. Вікіпедія стверджує, що топоніміка слова "Ришнов" оходить від слов'янського слова "žrŭnovy", яке начебто означає чи то село, чи то долину. Популярна німецька форма Розенау романтизувала це суворе місце і неодмінно сподобається готам.
За всю свою довгу історію ришнівська цитадель підкорилася ворогам лише один раз, близько 1600 року. Переможцем був угорський князь Габріель Баторі (Gabriel Báthory).
З фортецею пов'язана легенда. Одного разу, коли облога граду затягнулася на дуже вже довгий час, міщани Ришнова страшезно переживали, що закінчиться питна вода. Оборонцям вдалося взяти в полон двох турецьких солдатів - і саме їх міщани заставили копати глибоченний колодязь на фортечному подвір'ї, пообіцявши полоненирм волю в обмін на воду . І турки старалися, копали... протягом 17 років. Вони докопали до води, але отримали за це не волю, а смерть.
Цей колодязь розчистили під час реставрації замку, в 2004 році. Його глибина 143 метри!
| 
|
Можна порівняти ці два види, зроблені з різницею в 93 роки.
|
| Ще інформація | |
Замок офіційно відкритий для відвідувачів з 10.00 до 18.00, хоча ми затрималися там довше, і не лише ми - ніхто нікого не виганяв. Реставраційні роботи йдуть у фортеці з 2004 року - і кінця краю їм не видно. Така напівоновлена, напів-руїнована твердиня мені нагадала чорногірський Ульцинь, щось є спільне.
До речі, роботи фінансує не держава, а меценат, та ще й іноземець: італієць Альберто Дрера мріє зробити тут популярний туристський об'єкт, де працюватимуть готелі і ресторани (будиночків для таких цілей на території граду предостатньо) та проводитимуться музичні фестивалі.
Експозиція місцевого музею не особливо багата, але цілком достатня, хоча більше всього туристів не в музейних залах, а в кімнатці біля входу в твердиню, де зберігається якийсь нещасний скелет.
Таблички в музеї з історією замку дещо різняться за інформацією з путівниками та вікіпедією: жодних згадок про саксонських колоністів, перша згадка про фортецю, яка мусила обороняти мешканців від татарів і турок (чи не рано туркам так погано себе поводити в XIV столітті?), датована 1335 роком. Хоча з твердженням, що Ришнів був однією з найукріпленіших фортецб Європи XV століття я сперечатися не буду.
І колодязь, який нещасні турки копали 17 років, названий в музеї чомусь...фонтаном. Завглибки в 146 метрів. Датують його 1640р., виористовувався до 1850 року. Міг би й довше, та колесо зламалося.
Останню осаду Ришнів витримав в 1690 р., під час останнього турецького нападу на трансильванію. В 1718 році фортеця сильно постраждала від пожежі, та вже наступного року була відбудована.
Ще одна руйнація пов'язана з землетрусом 1802 року. В революційному 1848 році в фортеці мешкали повстанці. Після того на довгий час замок був безлюдним.
| Знову порівнюємо: | |
|
