На жаль, в Карпатах зими холодні і сніжні, а весною часто йде дощ. Вітри переважно дують з півночі. Тому з північного боку храму фрески збереглися дуже погано. А от південна сторона тішить яскравими фарбами і сюжетами з Біблії. Головні кольори - червоний, синій і зелений. В цілому - супер!

Кам'яний мур навколо комплексу з'явився в 1641 р. - наскільки я зрозуміла, гроші на нього дав молдавський господар Василь Лупу (Vasile Lupu), сват Богдана Хмельницького. Сват - не сват Хмельницький Василю Лупу, а Хумору від того було не легше: в 1653 р., в Хмельниччину, монастир сплюндрували запорізькі козаки.

Оборонних башт колись було більше, до нашого часу збереглася лише одна, проте гарнесенька. Використовується також в якості дзвіниці, на неї ведуть сходи, а перед ними - високі сугроби. Коротше, я не полізла, про що трохи жалкую. З другого боку Успенської церкви стоять розвалини ще якоїсь споруди. На жаль, не знаю, що це було.

Політика секуляризації, яку проводила австрійська влада в кінці XVIII століття, була досить жорсткою - і в 1786 року монастир в Хуморі закривають на довгі десятиліття. Церква стає парафіяльною, не більше.

Назву обитель отримала від села Хумор, біля якого розташована. Біля самісіньких монастирських стін - спокійний сільський цвинтар. А далі - гори і смереки.

Відновив свою діяльність монастир лише в 1990 р.