Замок в Каці від залізниці: вже казково.

Кацу я відкрила в свій день народження і сама собі подарувала. Ні, безумовно, це не забутий острів десь в океані, це цілком собі жваве циганське село поблизу залізниці з Брашова на Сігішоару, але ані в туристичних путівниках, ані на мапах, ані в інформаційних центрах про неї не було жодної згадки. Працівниця інфоцентру втомлено сказала: "Ви знаєте, скільки в нас такого?" (в цих словах читалися нотки донни Рози д'Альвадорес про мавп в Бразилії: "И не сосчитать!"). "В нас лише саксонських оборонних церков майже півтори сотні".

І жителі Каци на мене з фотоапаратом дивилися як на ненормальну: чого приїхала? Ну укріплення, ну старовинне, так такого тут повно... Але ось вона я, ось вони, саксонські середньовічні укріплення, це не мара, це реальність. Прекрасна - як і вся Трансільванія наприкінці квітня.

	Ще фото:

Хрест біля в'їзду в село. Одна з замкових башт. Місцева церква вкрита не дуже старими, але приємно-наївними розписами. Примарія (хоча зараз це начебто школа) і монумент турулу.

А ось і найбільш вигідний ракурс фортеці. Ближче не забратися: ворота на замку. Дві меморіальні хати: на одній дошка на честь Іона Орсу, на другій - на честь Іона Попеску (1832-1892), одному з діячів шкільництва в Румунії.

Футбол на фоні типових місцевих хаток. Мальовничо.