|
Сіл з такою назвою на Львівщині декілька, нас цікавить те, що розташоване біля Бібрки, десь в 10 км. на південь від райцентру. Село лежить на трасі Бібрка-Рогатин.
По дорозі обов‘язково зверніть увагу на руїни костелу в селі Соколівка. Збереглися рештки оборонних мурів, башта з бійницями. На фото 1982 р. в книзі Ореста Мацюка "Замки і фортеці Західної України" костел виглядає досить пристойно, та в липні 2001 р. стан храму просто жахав: обвалена стеля, захаращені входи, всередині склад якихось чи то добрив, чи ще якоїсь хімії – не знаю, але тхне звідти відразливо. Поруч – трактори та інший сільгосп-реманент, а на обваленій стрісі - лелеки. Вони кружляли над нещасним храмом, час від часу сідаючи на нього. В якийсь момент їх було аж 5! Шкода костелу... 
 | ... | |
П‘ятничанську вежу добре видно з траси, до неї можна під‘їхати грунтовою дорогою.
Зведено цю сторожову башту на межі XIV -XV століть. На момент побудови вежа теж стояла при битому шляху - з Галича на Хелм. Археологічні знахідки біля неї датуються XIV ст., а от ніяких письмових документів про неї не збереглося. Колись башту вважали рештками замку Сєнявських або рештками оборонних споруд василіанського монастиря. Служила споруда для захисту населення села перед частими татарськими нападами. Та скоріше за все це була мурована вежа при типовій для цієї місцевості дерев‘яній фортифікації - одна з багатьох, які охороняли кордони Галицько-Волинського князівства. Її посестри збереглися в Дрогобичі, білоруському Кам'янці, польських Любліні і Хелмі. З другої половини XIV століття, коли ця земля увійшла до Польщі, і аж до ХІХ століття на території П'ятничанського замочку існував монастир.
Вежа в плані квадратна, знаходиться на високому пагорбі над селом. Висота - 10 метрів. Довгий час стояла руїною, та відреставрована в 1990-1991 рр. Зараз навколо реконструйовано оборонний паркан, на подвір‘ї, серед квітів, - дерев‘яна криниця та інші господарські споруди. Все чисто і гарно, виглядає таким собі типовим європейським скансеном в мініатюрі.
Якщо вірити стендам всередині вежі, планується відновити підйомний міст за наведеними кресленнями. Історики вважають, що міст саме такого типу був колись в П'ятничанах. Такі мости (з "жеравцем" (журавлем) застосовувались в оборонній архітектурі ще з часів Київської Русі: перша згадка про них відноситься до 1151 року в Київському літописі. До речі, це ще й перша згадка про підйомні мости в Східній Європі. Реконструкція обіцяє, що колись поблизу вежі з'явиться підйомний міст з противагою (такого типу мости широко застосовувались в фортифікаціях з XIII по XVII століття. Прості й надійні: при незначному зусиллі в 25-30 кг., прикладеному до підйомної линви, процес піднімання або опускання моста займав всього хвилину-півтори.
Таблиця на вході повідомляє, що перед вами – музей-заповідник “П‘ятничанська вежа” – певно, тому заповідник, що ціни сюди збереглися ще з радянських часів: дорослий квиток коштує 30, дитячий – 10 копійок. Правда, з мене ті 30 копійок не взяв ніхто – так що, вважайте, пощастило. Шуткую... Вихідний – понеділок. (Дані на 2001 рік. В 2005 році квиток коштував 1 гривню).
Вежа - філія львівської галереї мистетв.
|
