Панорама монастирського комплексу. 14.01.06.

	Серйозний храм над веселими Вашківцями

 Недалеко від кордону з Івано-Фрвнківською областю знаходиться цей храмовий комплекс. Зовсім-зовсім поруч - славні карнавалами-"переберіями" Вашківці. З гори їх видно як на долоні.

Для мене цей жіночий монастир був цілковитою несподіванкою: після довгого, чудового дня на Чорногорі, вже повертаючись додому, близько 9-тої години вечора зліва на пагорбі виник великий храм. Сергій отримує вказівку їхати до нього - і, бідолаха, їде. Польовою, страшезною дорогою. Церква неначе ось вже, майже приїхали - а насправді ми трусилися тим бездоріжжям кілометр за кілометром, ніяк не наближуючись до мети.
Коли ми ДІЙСНО приїхали на місце, я була так знесилена вивертами свого вестибулярного апарату, що дертися вгору не мала жодних сил. Зробила швиденько фотку - і почалась одисея з поверненням. Дорога - більш достойна - знайшлась за допомогою пастухів, що біля пасіки випасали свою худобу. Дорога вела селом. Дорога була не дуже, але значно, ЗНАЧНО кращою. Зробимо висновки про "Поспішиш - людей насмішиш"? Але чому ж. Холерика 10 кілометрів бездоріжжя не виправлять.

За легендою, колись на весіллі гуляло все село. Аж раптом - татари. Всі дівчата кинулись тікати, та одна красуня, Анна, не встигла - і бусурман схопив її за косу на самому вершечку гори. Крикнула тоді дівчина в молитві з проханням до богоматері - а прохала про те, щоб розступилася під нею рідна земля, сховала її від татара. Так і вийшло. А коса дівоча, яку зайда встиг в жменю схопити, розсипалася пагорбом шовковою травою.
А зараз на цьому місці пафосний сучасний храмовий комплекс з пасікою та іншими господарськими спорудами.

	Маланкування-2006

А внизу шумлять переберіями Вашківці...

Дефіцита "святої" води тут не буває. Та тут взагалі, здіється, ніхто не побирається - все дорого і сердито. В православних прийнято, аби сердито:)