Кілька фактів, що не ввійшли на першу сторінку.

Склад скульптур в колегіаті.

Після візиту в Олику з Кіфою 9 та 11 вересня 2005 року вдалося дізнатися кілька фактів та пережити кілька неприємних хвилин.

 Про хвилини не буду, факти розкажу. Ї нам вдалося вивідати в приємного красеня ксьондза Юрія, який і обслуговує католицьку парафію Олики та околиці.

Отже:

1. Унікальний випадок нехлюйства до власної історії. Костел двічі було пограбовано. Злодії залізли в приміщення через тріщини позаду споруди (зараз їх замурували). Перший раз це сталося коло 5 років тому, ще до ксьондза Юрію. Другий - орієнтовно в 2003 році. Тоді винесли останні образи XVI столітття. Здається, там були зображення апостолів. Що дивно, сліди цих культурних безцінностей не дуже-то й загубились. Їх, казав Юрій, зараз продають на німецькому чорному ринку.

Шкода, що Україна втратила такий скарб.

	Бічні вівтарі.

2. Колегіата потроху оживає. В ній правлять по великих святах. Перманентний ремонт в приміщенні легко пояснити - щоб привести до ладу таку махіну, потрібна прірва грошей. Для щоденного "вжитку" використовується сусідній скромний Петропавлівський костел.

Про нього трохи нижче.

3. Цікавитесь підземеллями? Очікуєте від них таємниць і скарбів? Тільки не в Олиці. Пивниці колегіати ховають в собі тюки з німецьким секонд-хендом та ліками. Сусіди колегіати, пацієнти замку (себто обласної психіатричної лікарні № ") - часті гості пана Юрія і допомагають йому чим можуть. А він - їм.

4. Кілька років тому вотчину роду Радзивілів відвідали представники цієї славетної родини. Багаті пожертви? Ні в якому разі. 20 доларів княгиня все-таки пожертвувала, але звідки їй взяти більше7 Часи вже не ті. Німецькі філантропи лишають більш щедру пам'ять по собі.

5. Католицька громада селища нараховує приблизно з 200 чоловік, що для майже виключно-православної Волині не така вже й погана цифра.

Та сама плита в Петропавлівському костелі

6. Петропавлівський костел, за словами пана Юрія, навряд чи з'явився саме в 1450 році (зараз мала б бути написано сенсаційна дата його заснування, але моя пам'ять зрадницьки загубила потрібний факт - старше храм свого приписаного віку - чи молодший за нього?)

7. Найцікавіше в тісному, малесенькому храмі - плита в ніші праворуч від входу (див. фото). За розшифровку її тексту та історію дають докторат (одна з польських вчених-істориків захистила хабілітат на основі цього артефакту).

8. 20-30 чоловік -саме стільки вміщає Петропавлівський храм під час щоденних відправ.

9. В Олиці крім двох діючих католицьких храмів є ще й чимало церквиць. Не всі з них заслуговують на пильну увагу, але й серед них трапляються цікавинки.

10. Стрітенський храм на невисокому пагорбі поблизу Луцької брами ховається в затінку дерев, якими засаджене чимале церковне подвір'я. Певно, з православних святинь поселення ця - найцікавіша. Звели її в 1784 році, типове бароко. Треба докладніше розпитати Софію про її купол, щось там є цікаве в ньому.

	Ворота і каплиця на старому цвинтарі.

11. Крім вже згаданих католицьких соборів є ще одна цікавинка на старому цвинтарі. Якщо проминути дерев'яну церкву і сільський ринок, невдовзі попереду вигулькне старе коадовище. На його території стоїть склеп-усипальня давньої власниці цієї (на ті часи - вже НЕ оликської) території, польської княгині. Вона не лише володіла сусіднім Чемерином, а й прославилась тим, що була коханкою останнього польського короля Станіслава Августа Понятовського (ну, це так легенда каже).  

Склеп, як і кладовище, зараз в жахливому стані, могили закинуті та зруйновані.

12. На території якогось закладу поруч з кладовищем стоїть забавна дерев'яна водонапырна вежа. Теж в якомусь сенсі архітектурна перлинка. 

13. В Олиці діє народно-краєзнавчий музей (вул. Грушевського, 13). Не була там.

	Галерея:

Кудись пішов. Один з надгробків. Ну чого ти так пручаєшся?

Водонапірна башта. Дерев'яна церква. В Петропавлівському костелі.

Каплиця на старому цвинтарі. Вікно каплиці. Деталь. Колегіата.

Справжній замок. А ви думали. Знову каплиця.

	Кода.

Гарно!