Неподалік старого цвинтаря, в кількох сотнях метрів від міського центру, розташована чи не найдавніша пам'ятка Кам'янки-Бузької - Миколаївська церква з XVII ст. Поруч з цим дерев'яним тризрубним триверхим храмом височіє дерев'яна каркасна двоярусна дзвіниця, яка закінчується шатром (походить з 1762 р., датується за написом на надпоріжнику. Можливо, ця дата відноситься не до будівництва, а до ремонту дзвіниці). Дзвіницю було реставровано в 1880 о. майстром Андрієм Горонцієм.
Нечастий випадок: цю стареньку красуню в 2008 році взялися реставрувати. Чудово.
Про церкву відомо, що вона зведена з сосни, була капітально перебудована в 1667 р., а в 1867 р. під святиню підвели кам'яний фундамент. В 1880 р. Андрій Горонцій прибудував до церкви закристію. Так як храм сильно постраждав в роки Першої світової, його було відновлено в міжвоєнний час. Ще реставрації мали місце в 1962 р. (архітектор І.Старосольський) та в 1971 р. (архітектор Л.М.Дмитрович). В радянські часи в храмі, начебто, був музей. Зараз же за святиню чубляться дві християнські громади Кам'янки - УГКЦ та УПЦ КП. Якраз за кілька днів після мого візиту в Кам'янку було прийнято соломонове рішення: нехай святинею користуються обидві громади. По черзі. Церква поки що все ще числиться на балансі управління охорони культурної спадщини облдержадміністрації, тому як тільки цей орган дозводлить громадам відправляти свої ритуали в храмі, так і...
Храм по периметру оточений галереєю. Колись він був оббитий гонтом, а зараз, на жаль, деревина пріє під бляхою. Сподіваємося, після ремонту бляха щезне.
Від живопису першої чверті XVII ст. (!) в інтер'єрах, який обіцяє чотиритомник, практично нічого не лишилося: подекуди прослідковуються якісь абриси і нечіткі орнаменти. Більш-менш збереглися клеєві розписи початку ХХ століття, найкраще вони помітні в закристії. Розписи виконав (а заодно ще й і іконостас та три малих вівтаря відновив) в 1905 р. маляр Йосип Сидорович з Монастириськ. Відомо також, що оновлення інтер'єрів церкви мало місце в 1898 р., коли було перероблено іконостас.
Центральний купол храму було розписано зовсім нещодавно. Можливо, під живописом малися на увазі ікони п'ятиярусного іконостасу з XVII ст., та зараз їх у храмі немає: довгий час святиня була безпризорна, нічия, то ж ікони й забрали від гріха подалі. В листопаді 2008 р. можна було побачити лише рами від деяких ікон.
