English   Контакти   Книги   Новини   RSS   Галерея   Телетайп   Населені пункти   Типи об'єктів   Топ-13   Блог   Guest-Up-Oh?  
Червоноград



Церква-ковчег. Фото від Стр.45

Храми Червонограда-Кристинополя


 Небо не винне

Стара поштівка

Так, щоб не проїздом, так, щоб мати час все роздивитись - з цією метою їхала в шахтарський Червоноград я 13 травня 2006 року.

Нічого, здається, вже не змінить моїх катастрофічних вражень від міста. Все було на боці якомога кращої презентації: сади захльобувалися піною яблуневого і бузкового цвіту, було не спекотно і не холодно, а небо - небо було солістом, грало першу скрипку, демонструвало такі спецефекти, від яких в художників до-леонардової доби волосся б стало дибки. Небо було неймовірним.

А Червоноград - сірим, злим, заклопотанним, плутаним містом бетонних брудних багатоповерхівок. Ну і наче і старі храми є, і палац Потоцьких, який місцеві гордо називають замком, але якось воно все так...

Ну от якби Войцеха Кіллара і Діона Біба заставили озвучувати/знімати низькобюджетний фільм В-классу з дурнуватим сценарієм і невиразними акторами.

Небо старалося дарма. Нічого не вийшло в мене з Червоноградом.


 Історія

План міста в ХІХ ст.

У травні 1685 року гетьман коронний, краківський воєвода Фелікс (Щєнсни) Потоцький (Feliks Kazimierz Potocki), син Станіслава "Ревери", купив собі новий шматок галицької землі - над Західним бугом. В 1692 році на землях села Новий Двір він заснував місто, назване на честь дружини магната, Кристини (до заміжжя - Любомирської, 1661-1699). Це місто він сам виплекав, влаштувавши тут родинне гніздо, справжній розсадник Потоцьких, тут гетьман і помер 22 жовтня 1702 року.

Це він робив вилазку в Хотин в 1673р. Це він підписав документи про вибрання королем Польщі Яна ІІІ Собєського. Це він громив татарів під Підгайцями в 1698 році. Ну але ж ми не про нього, а про місто? :) 

Місцевість ця і раніше належала Потоцьким, іншій гілці роду. Вони ще в 1609р. звели тут дерев'яний костел св. Духа. Невдовзі при ньому з'явився монастир францисканців-бернардинів. Щоправда, споруда довго непротрималась і за кілька десятиліть згоріла.

Наступною спорудою, яку Потоцькі вибудовують в щойноствореному місті, став палац (1691 р.). Палац задумувався як симбіоз резиденції і укріпленого замку. На жаль, пізніші перебудови споруди (перша мала місце в 1736 році, коли Франціск-Салезій Потоцький почав позбавляти маєток фортечних рис) перетворили замок в садибу, в якій важко вгадати споруду-воїна.

Е-е-е... Не в тему трохи, але... Ось цей Франціск-Салезій (1700, Кристинопіль - 1772, теж Кристинопіль) мав прізвисько "Український кролик". Дуже вже славився своєю потенцією.

Експозиція палацу Потоцьких

 

Навколо палацу за кілька років виросло містечко, майже цілком зведене з дерева. Відомим Кристинопіль став саме за часів "кролика українського", а за сумісництвом ще й київського воєводи Ф.-С.  Потоцького. Батька того Станіслава Щєнсного, який для грекині Софії Глявоне-де Вітт "Софіївку" збудує. Але то буде ще не скоро.

Не лише кролики спадали на думку сучасникам Франціска-Салезія. Його називали "Воєвода, не бідніший від короля". Він був найбагатшою людиною в королівстві. Гроші сліплять як сонце - і псують характер. Франціск-Салезій тому прекрасний приклад. Пихатий, гоноровий, наглий, він не побоявся заплямувати свою репутацію вбивством першої дружини сина, Гертруди Коморовської - через півроку після одруження. Дівчині було всього 16.

Він був у змозі тримати - і тримав! - в Кристинополі власне військо. Він міг проводити - і проводив! - в Кристинополі пишні прийоми і бали. Після його смерті занепало і його родинне місто: син, Станіслав Щєнсни, переносить родинну резиденцію у Тульчин.


 Палац

Палац в Кристинополі зараз.

Отже, з замкової споруди взялися робити модну резиденцію в 1736 році. За взірець взяли палац в Вілянуві під Варшавою. Процес зайняв 21 рік, за той час навіть мода встигла змінитися: починали ще за бароко, а закінчили в епоху класицизму. Проект перебудови належав відомому архітектору П'єру Ріко де Тірреджелі.

Окрім власне палацу, до складу резиденції входили господарські споруди та заїзди для гостей Потоцьких.

Тут було 40 покоїв, кілька салонів, велика бальна зала, китайський кабінет і бібліотека. Зараз в це віриться важко: споруда в поганенькому стані, хоча й помітно, що не так давно дахи перекрили новою блискучою бляхою. В наш час він не вражає, а колись... Як було колись, можна уявити, подивившись на експозицію найбільшого з трьох залів музею, що розташований в колишній резиденції Потоцьких. Щоправда, автентичних речей там дуже мало: в Тульчин вивезли все цінне, а експонати для демонстрації надала Львівська галерея мистецтв, та два старих портрети Потоцьких походять ще з часів Франціска-Сілезія.

Експозиція музею в палаці Потоцьких

Палац починався з вишуканого надбрамного в'їздного корпусу. Тут була масивна півциркульна вежа, прикрашена рослинним декором та гербом Потоцьких "Пилява".

 

Навколо палацу лежав гарно впорядкований парк. Тут вже оглядалися не на Вілянув, а на сам Версаль: магнату сподобались французькі водяні каскади. В Кристинополі теж влаштовують водні канали, каскади і фонтани - тим більш, Західний Буг зовсім поруч з маєтком. Вода від заплави Солокії подавалася до спеціально влаштованого водосховища, а вже звідти - на водонапірну машину і шлюзи. З них - назад в річку. Кругообіг води в Кристинополі. :) Саме цей спосіб дозволяв воді,що використовувалася для магнатської втіхи, завжди лишатися прозорою і чистою.

Центральна вісь парку проходила по головному каналу і плавно перетікала в річку. Парковий каскад мав два басейни, навколо яких росли липи. Обабіч верхнього басейну знаходилося два фонтани, а ще в парку знаходилися "Басейн Нептуна", "Каштановий басейн", "Голандський басейн". Водні площі займали аж 30 % від загальної території парку. До наших днів з цього дива не збереглося нічого. Зараз там футбольний стадіон.

 

Палацем з кінця XVIII ст. володіла Катерина Коссаковська, яка зустрічала тут свого часу імператора Йозефа ІІ під час його візиту до Галичини. Після її смерті маєток ще кілька разів змінював господарів.

В 1872 році палац пережив пожежу, після якої споруду підвищили, змінили фасад (лишаючись все так само в рамках класичного стилю)


 Костел

Зараз це вже не костел, а автокефальна церква

Після пожежі вже згаданого вище первісного дерев'яного храму Потоцькі задумалися над спорудженням нової святині. Її зведення відбувалося в 1692-1704 роках на місці попередника костелу. Гроші на спорудження барокового храму Зіслання св. Духа дав Юзеф-Феліціан Потоцький.

Інтер'єри храму розписав відомий художник Станіслав Строїнський. При костелі діяв бернардинський монастир.

В 1695 році утворилася кристинопільська римо-католицька парафія, яка разом з іншими парафіями Белзького деканату до 1787 року перебувала у складі Перемишльської дієцезії.

У 1885 році сюди вчащала понад тисячу парафіян. Парафія проіснувала до 1951 року, коли Кристинопіль увійшов у склад УРСР і став Червоноградом.

В часи першої світової війни російські війська реквізували всі дзвони святині - повернули вони їх вже в 1923 році.

Костел було реставровано в 1927 році. Потім... потім він потроху перетворювався на руїну. В 1988 році споруду віддали автокефальній громаді міста. Зараз тут церква св. Володимира і віднайти в будівлі риси католицької архітектури дуже нелегко.

Католики Червонограду змушені використовувати з 1991 року каплицю в селі Межиріччя. З 2003 року триває спорудження храму в місті.


 Монастир василіан.




Ченці-василіани з'явилися в Кристинополі ще на запрошення Франціска-Сілезія Потоцького, у 1764 році, а магнат невдовзі (ще на різдво того самого 1764 року) збудував для них церкву св. Юра та монастир. (Ймовірно, дерев'яні?)

Сюди переїхали ще й чотири ченці з сусіднього Волсвинського монастиря разом зі своїм настоятелем Теодозієм Грегоровичем. Отець одночасно виконував ще й обов'язки пароха містечка.

Урочисте закладення новго храму відбулося в 1771 р.,  монастиря- в 1772р.

Церква і монастир були зведені по проекту архітектора Івана Зельнера в рисах барокового тоа класицистичного стилів.

При кляшторі діяла велика бібліотека, де зберігався "Кристинопільський Апостол". В 1892р. в монастирі складав обіти майбутній митрополит А. Шептицький.

Монастир славився своєю чудотворною іконою, яку подарував Франціску-Сілезію робчинський староста Станіслав Садовський в 1765р. В 1947р. цю ікону вивезли до Варшави. Повернули святиню Україні 7 квітня 1994 року.

Зараз споруду використовує греко-католицька громада міста.


 Ще кілька зображень:


Ікона
Старі фото з музею.
Стара поштівка з видами цвинтаря.


Ікона і старі фото з музею. Старі поштівки з видами цвинтаря і міста.



© All rights reserved.
Всі права на матеріали охороняються у відповідності до законодавства України.
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за попередньою узгодженністю
Розробник