English   Контакти   Книги   Новини   RSS   Галерея   Телетайп   Населені пункти   Типи об'єктів   Топ-13   Блог   Guest-Up-Oh?  
Сокаль

 Несподіванки і гармонія.

Центр міста. Липень-2005.

Я довго не могла потрапити в цей старовинний райцентр на півночі Львівщини. Далеко від дому, ага. :)

Та літо-2005 змогло надолужити купу Блекиних "хвостів" і недоздач на іспитах з краєзнавства та краєпізнавства. Я потрапила і сюди.

Ви знаєте, часом я бахвалюся своєю специфічною підготовкою до поїздок, родзинка якої якраз в повній відсутності якої-небудь підготовки. З Сокалем було все по-іншому. Бо я знала: є шикарний бернардинський кляштор за рікою, є ратуша, є собори, є багато чого. Про це красномовно свідчили десятки оджипеджених старих поштівок з видами міста, чимало польських сайтів та якісь нечіткі спогади з "Бравого вояки Швейка".

В Сокаль хотілося. В Сокаль приїхалося. В Сокалі - сподобалося.


 Шукаємо початки.

Одна з міських шкіл на початку ХХ ст.

Одна з міських шкіл на початку ХХ ст.

Як і багато інших українських міст з давньою історією, Сокаль не знає точної дати свого народження. Автор невиданого в цілості топографічного словника Галичини Шнайдер пише наступне:

"На лівому надбережжі Бугу, на так званих Огородах і Жабинах,  лягла в часах зведення християнства на Україні первісна оселя Сокаля і Бабинця, звана Щебловом".

Та довіряти досліднику Галичини аж так сліпо не варто. Досить фантастична версія. Зрозуміло, що люди селилися тут  здавна - археологи находять рештки посуду ранніх землеробських общин ще з часів палеоліту (ІІІ тис. до н.е.), поховання епохи міді, ранньої бронзи (1200-800 рр. до н.е.) і перших віків нової ери. Так само зрозуміло, що в часи Белзького удільного князівства (близько 1170 року) на березі Бугу було якесь поселення. Та от літописи мовчать про нього аж до... Хм. Ну власне - в якому році вперше згадане місто? Маємо в цьому питанні чималу плутанину.

Версія І. Товстий імпозантний том "Сокальська гімназія" (Львів-Сокаль, 2001) називає 1411 рік, коли шурин короля Ягайла, князь Зимовит, резидуючи в Сокалі (що-що роблячи? Та жив він тоді там, тільки і всього) видав привілей для міста Буська. Автори праці припускають, що вже тоді Сокаль був укріпленим чималим населеним пунктом - ну ще б пак, якщо там князі живуть!

Антикварний вигляд монастиря бернардинів.

Версія ІІ. Сайт центральної районної бібліотеки ім. В.Бобинського також пов'язує першу згадку про місто з князем Зимовитом, але версія там зовсім інша. Цитую:

"Приблизно 1396 року литовський князь Ягайло, який став польським королем, дарує Белзьку землю, до якої входили Бузький, Любачівський, Городельський та інші повіти, своїй сестрі Олександрі, котра вийшла заміж за мазовецького князя Зимовита. Згодом цей же Зимовит, який називав себе у своїх грамотах князем мазовецьким і принцом руським видає привілей, у якому згадує Сокаль".

Версія ІІІ. Чимало як писемних, так і інтернетних джерел називають більш ранню дату: 1377 рік. Цієї ж думки, здається, притримується і керівництво міста, яке в 2003 році відзначало 625-ті уродини Сокаля. Версія базується на не так давно знайденому документі з 1377 р., вміщеному у книзі «Zbior dokumentow Malopolskich» (Wroclaw-Warszawa-Krakow, 1969, Cz. 4, 5,. 192-193). Там розповідається, що в ХIV столітті князь Владислав Опольський, який був васалом угорського короля Людовика на теренах Галичини, заклав у Белзі склад солі для литовських купців - і згадуються міста Сокаль, Грубешів, Красностав і Городло.

Врешті-решт, я не професійний історик і залюбки погоджуся з будь-якою з трьох версій. Але якщо спільнота хоче, щоб місто було якомога старшим, соліднішим - добре. 1377 рік. Домовились.

 Кого я не переконала, може прочитати з цього приводу статтю.


 Знову шукаємо початки. На цей раз топонімічні.

Кілька таких ошатних віл збереглося в місті до сьогодні.

Не важко здогадатися, що й з приводу виникнення назви міста буде існувати чимало версій.

 Найромантичніша та одночасно така, що лежить на поверхні пов'язана, звичайно, з гордою пташкою-хижаком. Начебто в місцевих князів не було відпочинку більш улюбленішого, аніж соколині лови. Може бути.

 

Більш достовірну гіпотезу подає сайт "Сокаль і Сокальщина". Вона походить з 1934 року, коли її автор, вчений М.Лєвицький, довів тюркське походження слова "Сокаль": начебто був такий половецький князь Сокал, чиє ім'я можна перекласти як "бородач", а можна як "достойник". Широкий семантичний ряд. :о)


 МММ: Магдебургія, магістрат та інші міщани.

Ратуша. Сокаль

1424 року місто отримало з рук князя Зимовіта магдебурзьке право. Своїм наказом володар цих земель наказав перевести Сокаль з руського права на німецьке, а також продав війтівство та чотири лани ґрунтів (близько 120 моргів. Я вже казала: немає там покійників! Морг - міра площини, що дорівнює приблизно 0,6-0, 7 га), лазню та половину шевських, різницьких та пекарських яток краківському міщанину Миколі Шональсові за 150 гривень.

У 1462 році рід Зимовита вимер, і Белзьке князівство, яке залишалося з усіх українських земель найдовше непідлеглим нікому, перейшло разом з Сокалем до Польщі. Місто разом з довколишніми селами утворило Сокальське староство.

Дотепер зберігся зразок міської печатки початку ХVI ст. На ній зображено гордого сокола.

На жаль, наступні сторінки міської історії сповнені ворожих нападів. Перший з них польські хроніки датують 1499 роком, наступні відбулися в 1502-1503, 1509, 1511 рр. Місто й радо б розвиватися та зростати, та в таких умовах змушене лише животіти та оборонятися. Польські королі входять в ситуацію - і раз по разу звільняють Сокаль від податкового ярма.

Вона ж на старій поштівці.

І привілеїв королі не шкодували. з одного з них, датованого 1506 роком, дізнаємося, що місто має право щороку обирати бургомістра, лавників та по двох "райців" - від католицької та православної громад. Вже з цього документу можна припустити, що ратуша на початку XVI століття в Сокалі була. А от як вона виглядала - невідомо. Принаймні мені.

Точно можемо стверджувати, що та ратуша не була схожа на споруду, яка дотепер ховається в тіні могутнього костелу на головній площі міста(ви помітили, як плавно ми звернули з Середньовіччя у сучастість?) :о) Так, ця витягнута одноповерхова споруда з кількаярусною баштою в центрі, з'явилася не раніше ХІХ століття. Мені міська рада Сокаля (а ратушне приміщення використовується за прямим призначенням, і це радує) чомусь нагадує пожежне відділення, але то мені...

...2 серпня 1519 року. Чорний день для міста. Саме тоді зведена польсько-українська армія на чолі з гетьманом М.Фірлеєм та князем Костянтином Острозьким зазнала нищівної поразки від численного татарського війська і змушена була, за словами хроніки, "уїхати на сокальський замок, на кращий час себе для Речі Посполитої резервуючи". Сокаль в той час "до такої прийшов нужди, що зовсім ніхто не хотів у ньому мешкати" (цитую за виданням "Сокальської гімназії").
Міський староста Андрій Тенчинський задумався. І було над чим. Рішення знайшли наступне: в 1524 році місто вирішили... перенести.

З люстрації 1564-1565рр. дізнаємося, що в місті було 16 шевців, 37 постійних пекарів та ще 16 таких, які займаються ремеслом час від часу, 21 рибалка з сітями і три з вудками, дев'ять гончарів. Завершується опис міщанських ремісників чомусь згадкою про два жидівських дома.

Стефан Баторій в 1578р. надав місту право проводити  ярмарок в день св. Войцеха, до пари в 1639р. король Владислав IV дозволив проводити двотижневі торги також до свята св. Миколая.


 Час згадати про замок.

Так як зараз від замку залишилися хіба кілька назв вулиць (на кшталт Валова), не чекайте на цій сторінці світлин розкішно-романтичних руїн. Максимум, що я можу показати - шматок мапи Гійома Левасера де Боплана чи міський герб, на якому на червоному фоні зображені високі стіни та міцні башти - і гордий сокіл, що зустрічає гостей міста у воротах.

Панорама міста.

Панорама міста.

Коли місто переселилося трохи вбік від свого первинного ядра, замок стояв у руїнах. Нову осаду укріпили, та, певно, не надто добре: після чергового татарського нападу в 1549 році і місто, і Бабинець, і осада старости були спалені.

Знову податки оминають стороною нещасне місто. Хронікер пише:

"Сокаль - містечко над Бугом лежаче, в ньому міщани зі своїх домів чиншу на замок не дають, ані з городів, бо подали справу, що їм це надано на оправу міста, і тільки з поля дають чинш".  (Люстрація Сокальського староства в 1564-1565рр.).

Така собі конкуренція між замком та містом.

Але, кінці кінців, хтось мав опікуватись сокальським замком!  В 1571 р. король Сигізмунд Август видає привілей місту Стоянову, в якому між іншим наказується стоянівцям якнайшвидше укріпити сокальську твердиню, в стінах якої вони мають шукати захисту у важкі часи.


 У переддень унії.

Рештки старого Сокаля...

В 1594 році в Миколаївській церкві міста розпочалася вступна нарада українських церковних ієрархів на чолі з перемишльським владикою Копистинським. Мова йшла про унію з Римом. Генеральна репетиція подій в Бресті в 1596 році відбулася саме в Сокалі.

А в 1616 р. місто сильно постраждало від величезної пожежі. Польський уряд на кілька років навіть позбавив міщан "задоволення" сплачувати податки - погорільцям платити було ні з чого.

В 1639 р. уніатський владика Методій Терлецький з Холма (сучасний польський Хелм) відібрав у православних кілька церков, в тому числі й сокальську. На владику довелося львівському православному ієрарху Атанасію Пузині жалітися у варшавський сейм. Це породило цілу низку судових справ православних проти уніатів і vice versa, але нам то не дуже цікаво, правда? :о)

Бував в місті і Богдан Хмельницький. З цією знаковою постаттю пов'язана одна з міських легенд, про яку - в іншому місці. Гетьман стояв табором під гаєм Валявкою - кажуть, там дотепер видно сліди окопів. До речі, оті "скривджені" сокальські православні на Богдана особливу надію мали - думали, постріляє в їхніх справах.


 Далі...

Синагога, 1762

В 1650 р. в Сокалі почалося будівництво монастиря і костелу бригідок. "Спонсором проекту" виступила Христина з Любомирських Потоцька. На жаль, споруді не судилася довга доля: в 1655 р. кляштор було зруйновано, коли через місто вчергове пройшли війська Б. Хмельницького. 

На той час, як відомо з люстрації Сокаля, в місті були наступні цехи: кравецький, кушнірський, ковальський, столярський, шевський, золотарський, бондарський, пекарський та ткацький. На той час кількість єврейських сімейств була стабільною, такою ж, як і за сто років до 1655-го? дві родини.

1671 рік - нова пожежа. Місто згоріло все, цілком і повністю. Згарисько, певно, бачив козацький правобережний гетьман Ханенко, коли стояв разом з 5 000 козаків під Сокалем табором у 1672 р.

А у 1702 р. місто побачили й шведи (польський Потоп дістався аж досюди). Все, що вони зробили - так це здерли з міста контрибуцію та залишили на згадку про себе окопи на Бабинці. Там же, на бабинецьких полях, в 1704 р. обозом стояв король Август ІІ.

Старий сокальський цвинтар

Ще одне військо, цього разу литовське, стояло табором під містом - його тут в 1708 р. розбив польський магнат Адам Сєнявський.

Сокалю лише й лишалося, що дивитися, як чубляться чужі пани під його стінами. Місто занепадало, впадало в летаргію. Так, Ксаверій Потоцький в 1725 р. був навіть змушений видати декрет, в якому, "запобігаючи подальшій руїні міста", забороняв різникам і перекупкам торгувати по вулицях міста під загрозою кари в ста гривень (може злотих? - Блека) та конфіскації товару. Якщо це місто, воно має ринок! Має ж! Але ринок стояв пустий... Навіть грунти в центрі міста з-під згорілих будинків часто-густо не мали хазяїв - ті не повернулися на нещасливе місце. Пусті парцелі Потоцький наказав магістрату продати тому, хто зобов'язується звести на цій ділянці житло. Ярмарки теж оминали Сокаль - Потоцький мріяв повернути ярмарковий галас в підвладне йому містечко.

Купання у Бузі

Природно, першими в місто приїхали сини Ізраілю. В 1751 р. в місті оселилися, між іншими, й два єврейських друкарі, вигнані з Тартакова.

На рік першого розділу Польщі (1772) в Сокалі згорів парафіяльний костел, що стояв над Бугом.

В 1784 р. було секуляризовано монастир бригідок (залишки його мурів та веж все ще стоять над Бугом). Костел кляштора було перероблено на фарний (парафіяльний), а в келіях розмістилася плебанія. Землі, що належали монастирю, на варильню солі у Косині виміняли Едвард і Йосиф Романовські, сідлецькі старостичі.

В 1821 р. місто знову горить. У вогні постраждала й Успенська церква.

1830 р. приніс моду на купання у Бузі. Шляхта з Галичини приїздила сюди поплюскатися у водичці. Курорт! Так розпочалася Шляхетська вулиця, яка вела від будиночків при воді до центра міста.

Церква

В 1841 р. місто купило села Бабинець і Косин. В 1885 р. до Сокаля, який за згадками сучасників. був "дерев'яний, брудний, сумний і жидівством, живучим у крайньому нехлюйстві заповнений",  дотяглася залізниця. Вона суттєво змінила ситуацію: в 1891 р. Сокаль вже увійшов до числа 30 найбільших міст Галичини.

Маємо зараз симпатичне місто з купою пам'яток: синагогою 1762 р. (в роки ІІ світової загинули всі євреї Сокаля, тому на місці їх дільниці зараз парк), греко-католицьку церкву з двома вежами, прикрашену скульптурами святих (1909), а міський регіональний музей колись квартирував у єдиній збереженій на Побужжі церкві XVI ст. - кам'яній Миколаївській (товщина стін 2,4 метри!) Церква ця горіла в 1613 і 1671 рр., але була відбудована у 1694р. В храмі збереглися розписи пензля С. Строїнського (1752-1756). Капличка з півдня з'явилася в 1890-ті.

На старому католицькому цвинтарі збереглися старі поховання і монумент учасникам листопадового повстання. Читала на польських сайтах, що ще є мурований бет-мідраш з кінця ХІХ ст., але не впевнена, що його бачила.


 Ще картинки:


Костел в Сокалі так і не добудували
В костелі. Сокаль.
Сокаль. Центр міста.
Сокаль

Модерністський костел і його "інтер'єри". Центр міста.



© All rights reserved.
Всі права на матеріали охороняються у відповідності до законодавства України.
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за попередньою узгодженністю
Розробник