|
Поруч з міською Ратушею, в самому центрі міста знаходиться будинок, який вражає навіть зовсім далеких від мистецтва та культури прибульців до столиці Буковинського краю. І нехай досередини, в зали Художнього музею чи моєї улюбленої книгарні "Українська книга" зайде не кожен, проте кожен підніме голову і спробує роздивитись розкішну фреску, що прикрашає цей ошатний будинок.
Історія створення. Дуже коротко.
У 1900-1901рр. у місті зводять одну з найгарніших споруд всієї Австро-Угорської імперії: приміщення дирекції ощадного банку в стилі віденської сецесії. "Bukowiner Sparkass" зводив Хьюберт Гесснер, учень батька сецесії Отто Вагнера.
Доктор філософії, знавець архітектури Бо Ларссон, що проводив дослідження "Архітектурна і культурна спадщина як ресурс для міського планування і розвитку в західноукраїнських і молдовських містах", недаремно відносить цю споруду до найбільш важливих індивідуальних архітектурних пам'ятників Чернівців у європейському контексті. Багато хто впевнений - і не безпідставно - що споруди, рівній Ощадному банку, не було у всій тодішній імперії.
Чернівчани дуже полюбляли персонажів античної міфології в якості кам'яних прикрас для своїх будинків, і Ощадний банк не є винятком. Вже на карнизі помічаємо дві скульптури: праворуч богиня піднесенного кохання Афродіта-Уранія з кужелем у лівій руці (її ототожнювали з старшою з мойр, богинь людської долі), ліворуч - огрядна богиня родючості Деметра з кошиком плодів у руках.
Будинок прикрашає фриз у вигляді мальовничо розкиданого листя, що колись було вкрите позолотою. Головний вхід стережуть два орли.
 | Про музей. Коротко. | |
| | |
Обласний художній музей відкрився в столиці Буковини у 1988р. - спочатку у приміщенні святодухівського катедрального собору. Нарешті місто мало хоч якийсь притулок для художніх скарбів краю, що до того квартирантами тіснилися у залах краєзнавчого музею на вул.Кобилянської. Перша виставка запрацювала вже у листопаді 1988-го, але невдовзі по тому храм було повернено релігійній громаді, тож музей опинився на тодішній вулиці Жуковського (нині Й.Главки) в колишньому готелі обкому партії. Площі приміщення були замалі для нормальної експозиції, і 1991 року музейники знову пакували наповнені художнім скарбом чемодани: переселення! Цього разу музей відкрився у стінах, які дійсно гідні музею. Що не кажи, а гарненьке приміщення свого часу облюбував для себе морально застарілий на 1991 рік міський комітет компартії.
За інформацією з газети "Доба", збірка художнього музею нині складається з творів образотворчого та декоративно-ужиткового мистецтва й охоплює період з ХVІІ по ХХ століття, налічуючи майже 8,5 тисячі музейних предметів. Найбільша за чисельністю група експонатів — це твори образотворчого мистецтва: живопис, графіка, скульптура. Значними є колекції художніх тканин та писанок, творів з дерева, кераміки, металу, шкіри.
Більшість експонатів потребують реставрації, і хоча у місті є чудові спеціалісти, немає власної реставраційної майстерні. Працівники музею згадують, як отримали з краєзнавчого музею портрети, просто намотані на вал. Дуже часто ідентифікувати зображенного дається лише після годин копіткої праці (портрети митрополита Євгена Гакмана, цісаря Франца-Йосифа, королеви Марії Терезії). Через брак коштів мляво поповнюється музейна колекція, доводиться розраховувати лише на меценатів та благодійників, котрі час від часу передають щось на збереження у музей зі своїх домашніх запасів.
В музеї регулярно проводяться виставки, часом приїздять не зовсім художні воскові фігури царів та маніяків - заклад мусить якось заробляти. Навіть якщо живопис Буковини вас цікавить не надто сильно, до музею варто прийти подивитися на збережені більш як сторічні інтер'єри, вітражі, сходові клітки, стелю. Гарно тут.
| Скарби "Української книги" | |
Я дуже, ДУЖЕ люблю цей магазин на першому поверсі будівлі! Ще не було й разу, щоб я вийшла звідти без покупок: в Кам'янці знайти українську книжку важче, аніж діамантове кольє на вулиці.
А ще при чудовій "Українській книзі" вже кілька років працює Fedirko Galleri. Площа галереї відомого епатажного художника незначна: трохи більше за 11 кв. метрів, але тут завжди цікаво. Ще й вхід абсолютно безкоштовний. Тут Федірко виставляв свою сенсаційну знахідку: невідомі роботи К. Малєвича. Тут експонуються фотографії та графічні роботи. Тут почуваєш себе в Європі.
А на стіні біля входу до книгарні на один з'явився "Пам'ятник невідомому чернівчанину" - може, єдиний в світі пересувний монумент (на ніч його знімають і закривають у книгарні). Циліндр та плащ чорного кольору, а ще тростина, які неначе хтось забув, прогулюючись центром міста - лаконічно. Якщо розкрити дверцята плащу, там, де серце, побачимо дзеркало. Символічно. :)
| Докладно: Олімп на фасаді. | |
| | |
Окрасу споруди, майолікове панно, створив у 1904р. художник І.Лано. Митець лишив свій автограф на власному шедеврі: зліва внизу біля третіх дверей.
Ця міфологічна композиція уособлює паралель між Римською та Австро-Угорською імперіями часів цісаря Франца Йосифа. У образах 12 богів Олімпу зображено 12 найважливіших провінцій імперії, які уособлювали її суть. Функції богів переплітаються з особливостями регіонів, які вони символізують. Дослідники вважають, що навіть розташування небожителів на панно групами має смислове значення, вже не кажучи про те, що є втіленням основного принципу модерну: динамічної рівноваги.
Ліворуч від центру під покровом крил імперського орла - найголовніші боги: Юпітер та Юнона. Оранжева тога бога-сонця (його друге ім'я Лютецій, що значить "випромінювач світла") відразу фокусує на ньому увагу глядачів. Золотий лавровий вінок у руці символізує перемогу і славу, а забитий у землю меч - мир. Юпітер уособлює ерцгерцогство Верхня Австрія зі столицею Лінц.
Його дружина носить білий одяг і є покровителькою успіху. Плющ у руці Юнони символізує єдність всіх провінцій, а вона сама - ерцгерцогство Нижня Австрія зі столичним Віднем.
(Так вважає В.Стефанова, а я заперечу: чому ж тоді в Юнони на грудях буковинський герб?)
Ліворуч від царів Олімпу - ще три божества, що теж репрезентують австрійські землі. З синім плащем - оголена, але войовнича Міневра з крилатою Вікторією-перемогою (герцогство Штирія, де високо розвинуте зброярське ремесло), засмаглий Аполон у вигляді атлета-спартанця Гіацинта з кривавою раною на тім'ї, що став жертвою підступного Зефіра. В руках у нього ліра (герцогство Зальцбург, батьківщина Моцарта). Художник звернувся до першої опери геніального зальзбуржця: "Аполон і Гіацинт", щоб створити алегоричні паралелі Аполон-Зефір та Моцарт-Сальєрі. На правій скроні Аполона сяє яскрава зірка - символ геніальності. У перерині місячного кольору - богиня лісів та мисливста Діана (герцогство Каринтія, значна частина якого розатшована у східних Альпах з багатою фауною та флорою).
Пелерина Діани - своєрідна театральна завіса, вкрита блакитними сузір'ями, що названі іменами міфічних мисливців. Завершається пелерина каймою, де послідовно чергуються зображення сови та шкури їжака (на кожну сову аж три їжака). Діана, можливо, найбільш філософськи насичений образ. Біля неї, Аполона та Міневри - земна куля, натяк на всеосяжність їхнього панування.
У центрі панно - дві богині, що мають стосунок і до олімпійців, і до людей. Це - уособлення провінцій Центральної Європи на окупованих територіях. З порцеляновим глечиком стоїть легковбрана богиня вічної юності Ювента, втілення розмаїтості та багатограності Богемії. Вчені до цієї пори не зрозуміли, чому верхня частина обличчя Ювенти темна, а нижня світла. А от у горщику, певно, цілюща мінеральна вода з Карлових Вар, де виготовляли ще й порцеляну.
Поруч - золотокоса Венера (герцогство Сілезія) в майже невагомих, вкритих морською піною шатах та з кужілем - символом появи нового життя як апофеозу кохання - в руці. Польки здавна славилися вродою та вмінням гарно ткати.
Праворуч - група з трьох постатей, що втілюють сусідні три морські провінції на східному узбережжі Адріатики. Бог вина Бахус (королівство Далмація) неодмінно з'явився б в цьому регіоні з його частими опадами та м'яким кліматом, що сприяють врожаям винограду. Бахус стоїть босоніж у зеленаво-блакитному вбранні, з ніжним обличчям на тлі великого пальмового листя.
У пурпурній багатій тозі та сандалях - чорнявий покровитель торгівлі Меркурій (Трієст, портове місто та торговий центр) з чарівним жезлом-кадуцеєм.
Між Трієстом та Далмацією було графство Істрія, яке уособлює богиня-вісниця Ірида з крильцями на голові.
Праворуч - найвіддаленіші аграрні провінції, наша Батьківщина: у вінку з колосся і з снопом в руці стоїть богиня родючості та хліборобства Церера (королівство Галичини та Лодомерії та герцогство Краківське). Нарешті - Буковина (за версією В.Стефанової. Я вже писала: Буковинський герб на грудях в Юнони. Не все так просто з фрескою). - працелюбний бог вогню та ковальства, неперевершений художник та покровитель зодчества і гончарства Вулкан. Туніка з козячої шкури свідчить не про бідність, а про те, що Вулкан знаходиться під егідою Юпітера. Буковина та Галичина відправляли до Австрії велику рогату худобу, коней, а Галичина ще й хліб. Ось чому Церера та Вулкан ведуть до Юпітера білого коня, грива якого заплетена в колоски (саме білих тварин приносили колись у жертву верховним богам).
Боги зображені не канонічно, іноді з новими атрибутами (кужіль чи плющ). До того ж, провінцій було 17, а автору довелось обмежитись 12-ма - за кількістю богів олімпу. Художник дозволив собі замінити декілька головних богів на другорядних: замість войовничого Марса з'явилась Ювента, на місці Нептуна - улюбленець народу Бахус, місце богині культового вогню та домівки Вести зайняла метка Ірида.
Панно відповідає головним принципам сецесії - поєднує декоративну умовність орнаментованого килимового тла з натуральністю постатей богів, їх силуетність, асоціативне трактування простору, використання золотих плям (що, кажуть, сяють лише 14 хвилин опівдні) для підкреслення контрасту між реальним та умовним.
На жаль, про автора панно, І.Лано, відомо замало: він після війни мешкав у Франції, навіть приїжджав у Чернівці сфотографувати панно, бо начебто під час війни загубився його ескіз.
Використано матеріали книги "Місто моєї любові" Василя Селезінки та оповіді Валентини Стефанової.
|
