Місто в 68 км. на північ від Кам‘янця, в 33 км. на південь від Хмельницького, лежить на трасі Чернівці-Хмельницький, саме за Ярмолинцями знаходяться Сутківці.

 Так насправді, багато чого цікавого турист тут не знайде. Є, щоправда, костел недалеко від автовокзалу.
Як вже зазначалося, власниками і Ярмолинець, і Сутковець були представники одного роду. Вперше це поселення згадується за 1407 р, коли його з околицями король Владислав-Ягайло дав Ходькові “за його вірну службу”. Ярмолинці були власністю роду Ярмолинецьких до середини 18 ст. Син Ходька Олехно заснував тут замок. Про одного з Ярмолинецьких відомо, що він в 1572 р. розгромив татар під Красиловим. Замок в Ярмолинцях був невеликий, та й саме поселення теж було незначним в 16 –17 століттях, дарма що користувалося магдебурзьким правом і мало фортецю: в 1530 р. тут було 5 плугів (одиниць оподаткування), в 1542 р. – 7, 1583 р. – 8 плугів і 2 ремісника.
Ю. Сіцінський в “Оборонних замках Західного Поділля” писав, що на початку ХХ ст. тут було 2 замчища: стародавнє та більш нове. Старіше містилося на південно-східному кінці поселення, там ще можна було прослідити вали та рови. В плані замок був трикутним, з основою в 50 м., довжиною 85 м. Коло цього замчища було й церковище, де колись була Михайлівська церква (існувала до 18 ст). В 1901 р. там було відкопано 2 плити – Матвія Ярмолинецького та його дружини Маріями Дзюс. В 1823 р. там було ще знайдено гармату з гербом Ярмолинецьких.
Новіше замчище знаходилося ближче до центру поселення, було квадратне (сторона – 68 м.), на рогах були круглі башти, навколо – вали.
Зараз, наскільки я зрозуміла, розпитуючи місцевий люд, ніяких городищ в місті немає. 

	Ярмолинці і Стравінський

	Ярмарок в Ярмолинцях, кінець ХІХ ст.

З Ярмолинцями пов‘язане ім‘я видатного композитора ХХ ст. Ігоря Стравінського, автора “Петрушки”, “Весни священної”, “Солов‘я”. На Поділля він перебував в 1891-1892 рр.

Найбільше враження з подільських візитів на маленького Ігоря справили саме Ярмолинці, куда його брали батьки на ярмарок. Це було приблизно в 30 милях від Печисьок, де в маєтку тітки композитора, материної сестри Катерини, сім‘я Стравінських проводила літо.

За спогадами Ігоря Стравінського, Ярмолинці були “жвавим і мальовничим містом”, яке славилось своїми ярмарками, на його фоні Печиські виглядали як “нецікаве містечко”. Дитяче враження від ярмарку в ярмолинцях було таким, що навіть великий ярмарок в Нижньому Новгороді, як пише композитор, “не справив на мене такого враження”.

Над усе йому запам‘яталися “виставлені на ярмарці в Ярмолинцях ручні вироби селян, торгівля худобою й особливо зерном, оскільки Ярмолинці розташовані в центрі українського океану пшениці. До того ж на ярмарок селяни з‘їжджалися в яскраво прикрашених строях й здавалися тому веселими й привабливими. Більше всього я насолоджувався змаганнями в танцях, і присядки я бачив саме там, потім я я використав їх в танці кучерів у “Петрушці”, так само у “Петрушку” увійшли козачок і тропак. В Печиськах я чув також багато народної музики, хоча це була головним чином музика для гармоні. (Музика іншого роду виконувалась рідко, так як Ярмолинці й Печиськи були селянськими поселеннями без буржуазії і без магазинів)...”