На правому березі Случа - колишній маєток Уварових (Мезенцевих). Територія не для візитів: там хазяйнують військові. 15 березня 2011 р.

Від старого звягельського замку лишилося небагато.

Перша згадка в документах: 1257

Населення:  55 900

Телефонний код: 041 41

Координати: 50°35′00″ пн. ш. 27°37′13″ сх. д.

Сайти про місто: http://novograd.com.ua/

Відстань до Києва: 222 км

Довгі віки своєї історії райцентр Житомирщини Новоград-Волинський провів під іншою назвою: Звягель (Возвягель). Місце на крутому березі ріки Смолки, поблизу її впадіння в Случ, вперше згадане в Іпатіївському літописі під 1257 р. — як жертва військової доблесті Данила Галицького, який вщент зруйнував місто за його непокору.

Жертвою військової доблесті Новоград-Волинський здався мені і віки після того, в березні 2011 року. До того часу я бувала тут проїздом, двічі, місто здалося впорядокваним і чистим - більше й сказати було нічого. В березні 2011 р. я віддала Звягелю-Новограду кілька годин свого часу - але відчути його, зрозуміти - таки не змогла. Є чіткий критерій затишності-незатишності міст: якщо в поселенні все ще стоять кадаври радянських часів, всі ці леніни-маркси - затишності шукати годі. В Новограді стоять.

Тарас Шевченко в Новограді-Волинському поспішає на автостанцію

Та продовжимо історичний екскурс.

В часи, коли поселення входило до складу Великого князівства Литовського, ним володіли князі Звягельські, а у 1502 р. ці землі отримав в дарунок Костянтин Острозький. Вже в 1507 р. князь побудував у Звягелі замок. Той більше століття охороняв місто від кочівників, та не витримав напору козацьких загонів в 1648 р. Зараз від колишньої твердині лишилися лише фрагменти фундаментів та стін. Вже за незалежної України на замчищі були проведені _реставраційні_ роботи та надбудована вежа, яка найбільше нагадує іграшкові фортеці на дитячих майданчиках. Тим не менш, "відроджений" замок (котрий старі автохтони називають просто "стіна") - популярне місце в місцевого населення. Орієнтир для пошуку старих каменів і нових стін: будинок культури. "Замок" розташований відразу за ним. Поруч з "відновленою" частиною - дзвін. Колись подібний сповіщав місто про те, що сюди пливуть рікою кораблі.

Від ядра старого міста, з площею Ринок, ратушею, костелом, синагогою і князівським палацом, не лишилося нічого. Шкода. Костели є нові - велетенський на виїзді з міста в бік Баранівки, менший - недалеко від автостанції.

Злам епох і нова спираль розвитку настала після того, як уряд Російської імперії викупив місто в князів Любомирських в 1793 р. Тоді Звягель стає Новоградом-Волинським (указ Катерини ІІ від 5 липня 1795 р.) і стає головною кандидатурою на «посаду» столиці Волинської губернії. В столичному ранзі місто втрималося тільки до 1804 р: занадто близько Звягель-Новоград знаходився від кордону, столичні лаври дісталися Житомиру.

Славу місту приніс не столичний статус, а тендітна, хвора на сухоти Лариса Косач-Квітка, що народилася у місті в 1871 р. і увійшла до української літератури під іменем Лесі Українки. В будинку Косачів, де Лариса мешкала до восьми років, зараз діє літературно-меморіальний музей. Біля рідного порога назавжди присіла відпочити Леся Українка — вже у вигляді пам’ятника.

Довгий час Новоград був тихим, аграрним, провінційним містом, де майже всі будиночки були з дерева, а каменем були вимощені лише центральна вулиця та дві площі (це відомо з опису 1838 р.). Ситуація покращалась після того, як через місто пролягло в 1850-х рр. Києво-Брестське шосе. З тих часів зберігся станційний будиночок. Зараз він яскраво-помаранчевий. Підійти до нього ближче в березні 2011 року заважав голосний російський блатняк, який ревів звідтіля. Більшість же споруд міста зараз - багатоповерхівки.

Палац Мезенцевих із власниками. Фото надане Ігорем Довбишем.

На початку ХХ сторіччя в місті оселилася невелика (600 чоловік) німецька діаспора. Збереглися будинки тих часів, а також будинок ксьондза (1904) по вул. Соборній, пивзавод (1908), земська лікарня (1900), водяний млин (район теперішнього РЕМ).

На правому березі Случа, в межах колишнього села Ново-Звягель, на межі ХІХ-ХХ ст. виріс чималий палац Уварових (пізніше - Мезенцевих). В той час ця місцевість не входила до складу міста: просто не було моста, товари і пасажирів перевозили через річку поромами. Зараз в колишньому палаці - штаб 30-ої окремої механізованої бригади.

В 1916 р. на околиці міста зводиться станція на залізничній лінії Шепетівка-Коростень. А в часи громадянської війни (1919) під час грандіозної пожежі вогонь поглинув старовинну ратушу, храми, аптеки — всього майже 1000 будинків. Те, що ще лишалося від древнього Звягеля, загинуло назавжди. В 1930-х роках відроджене місто перетворюється на військове містечко: тут базувалася XIV кавалерійська дивізія ім.Пархоменка.

Зараз Новоград-Волинський — промисловий центр Житомирщини. В місті працюють два музеї, щороку проводиться міжнародне свято літератури і мистецтва «Лесині джерела».

В 2002-2010 роках тривало будівництво цегляного римо-католицького костелу неподалік від автовокзалу (на Житомирщині традиційно проживає чимало католиків). Титул святині - Христа Царя Всесвіту. Освятив споруду єпископ Ян Пурвінський. Настоятель храму - Віталій Безшкурий. В місті є ще один діючий римо-католицький храм - у віддаленому мікрорайоні Смолка. 

В 10 км. від міста проходить нафтопровід «Дружба» з нафтоперекачувальною станцією в селі Чижівка.

Як дістатися: Через Новоград-Волинський курсують всі київські маршрутки-експреси з Рівного чи Луцька, тому для приїзду-від'їзду рекомендувала б саме їх: дорогу до/з Києва вони долають на дві години швидше за рейсові автобуси.

Родзинка: Чомусь запам'ятовуються неймовірні назви новоград-волинських магазинів: поруч стояли, наприклад "Ера взуття" і "Імперія одягу". Це жах, звичайно. :о)