Костел в Любарі в травні 2007 р. - і на гравюрі Наполеона Орди (1870-ті).

	Світить, а не гріє?

Карта

Коли проїжджаєщ повз Любар маршруткою Київ-Хмельницький, архітектурні пам'ятки цього райцентру помічаєш лише на мілісекунду - і то фрагментарно. Тому вони здаються таємничо-прекрасними. Їх хочеться досліджувати. Як і саме місто - бо ж літописна Болохівська земля, бо князь Любарт, ім'я якого місто й носить...

Нагода побачити Любар по-справжньому випала 6 травня 2007 р. Проплутавши трохи місцевими вуличками (хто б думав, що містечко з населенням трохи більше за 2 000 чоловік виявиться таким розгалуженим?), ми з Сергієм Соболевським та Міком потрапили-таки до костелу домініканського монастиря.

Ох. Знаєте дурнуватий анекдот про фальшиві новорічні іграшки? Які не тішать? От така ж ситуація і з костелами Житомирщини. Ну не тішать вони серце - і все. :(

Ну все ж є в Любару! І достатньо мальовнича річка Случ. І історія багатовікова. Батиєве полчище зруйнувало у 1240 р. Болохів, який стояв тут в часи Київської Русі (перша згадка від 1150 р.) - та місто відродилося, і в 1440 р. вже згадувалося як Любартов. Це вже данина пам'яті сину Гедиміна, який володів поселенням в 1324-1386 рр. За Любарта виникають міські укріплення, від яких все одно до нашого часу нічого не збереглося.

Що збереглося з минулого - так це школа висиліянського монастиря (в ній й дотепер навчальний заклад) і домініканський костел, який навіть не включено до Реєстру національного надбання - і це не дивлячись на дату його побудови (1752, дата "1634", приведена в путівнику "Вся Україна" А. Івченко, взята абсолютно зі стелі).

З василіанською школою не все так просто: спочатку монастир був, здається, єзуїтським (за іншими даними, споруджений в 1666 р. кляштор належав православним), а в XVIII ст. його отримали греко-католики. Вони ж і відкрили при монастирі школу (1775), де навчалося близько 400 учнів одночасно.

На гравюрі Н. Орди костел виглядає значно імпозантнішим - можливо, тому, що його там увінчує великий солідний купол. Просто Орда подорожував в інший час: ХІХ - початок ХХ ст. були ччи не золотим часом для Любару. І жителів було чимало (11 468, підказує Енциклопедія Брокгауза і Ефрона), і храмів (5 церквів, монастир, костел, синагога та 6 молитвених домів). Навіть органна майстерня була! Був ще палац Водицьких. Вже нема.

А, поки пам'ятаю, кажу: Любар хоч і невеликий, а на дві частини ділиться. Нам треба в Новий Любар, ось.

А ще на початку ХІХ ст. саме в Любарі майбутні декабристи С. Муравйов-Апостол і М. Бестужев-Рюмін готували повстання.