Монастир. Фото з чотиритомника. А де стіни? 19.08.2006. Видно дзвіницю і архієрейський будинок. Покровський собор - найстаріший храм Харкова.

	Покровський собор

Покровський собор з усіх храмів, які я бачила в Харкові – впевнений фаворит. Чому? Тому що:

1) Він найстаріший із збережених (1689).

2) Він – єдине, що вціліло від забудови Харківської фортеці (а тут була фортеця!).

 P.S. Олег Коцарев мене поправляє: Харківська фортеця була на сусідній горі, там, де піднімається дзвіниця Успенського собору.

3) Він належить до так званого «українського бароко», з яким саме в 2006 році я почала знайомитися по-справжньому.

4) Ну і ще один фактор зіграв свою роль: інші «центрові» харківські церкви настільки впевнені в своїй величі, настільки беззастережні в своїй дирявлячій небо нахабності, що біля Покровського відпочиваєш душею. Навіть не дивлячись на масу супер-побожних тітоньок в хустинках і з несхвальними поглядами у бік моїє міні-сукенки, непокритої голови і підзорної труби зуму мого Фуджі.

Покровський храм – два в одному: на першому його ярусі розташований теплий, зимовий храм, а вище – літній, «холодний». Зимова церква перекрита хрестовими склепіннями 6 м заввишки, літня – верхами, з яких бічні мають по два заломи, а середній три. Висота середнього верху в інтер’єрі – 24 м, а загальна висота всього собору (від землі до вершечка хреста) – 45 м.

Перший ярус церкви оточений аркадою-галереєю, на якій на рівні підлоги верхнього храму влаштований обхід-«гульбище».

Завдяки тому, що церква має нижній храм, а її баштоподібні об’єми щедро декоровані напівколонками, карнізами та поясками, святиня здається легкою та витонченою.

Під час Другої світової війни собор сильно постраждав. В 1960-1965 роках архітектори В. Б. Петичинський та В.І. Корнєєва провели його реставрацію: укріпили основні конструкції, відновили втрачені деталі та куполи, розібрали прибудований пізніше перехід від церкви до архієрейського будинку.

Г.Логвин писав: «Немає в українській мурованій архітектурі другої такої споруди, де б прийом висотного розкриття внутрішнього простору був би втілений з такою майстерністю». 

	Інші споруди комплексу

Навколо церкви – інші споруди Покровського монастиря, в тому числі і малих форм: ось стела на честь Григорія Сковороди (1722-1794), на якій сказано, що видатний просвітительі мандрівний філософ працював викладачем колегіуму, який колись стояв на цьому місці. Ось бронзовий, схожий на хіпі Ісус з книгою, в якій всього дві літери – альфа і омега. Цей майстерштюк встановили на честь його 2000-го дня народження.

Є ще, здається, якийсь колодязь. Хоча можу й помилятися.

Дзвіницю церкви з монастирського подвір’я і не побачиш, потрібно підійти до комплексу з тилу, де посеред берез валяється монастирське сміття. Вона збудована одночасно зі святинею, восьмикутна в плані. Має чотири яруси та підвал. Враження, що перед тобою оборонна споруда, цілком правильне: так і задумувалося. Дзвіниця входила в склад Харківської фортеці. Фасад першого ярусу перегукується з архітектурою першого ярусу Покровського собору. 

Поруч з дзвіницею – архієрейський будинок (1820-1826), цегляна будівля в стилі класицизму з колонадою доричного ордеру. Під будинком простягаються підвали з напівциркульними склепіннями. Перед головним фасадом начебто повинні стояти гармати. Може, й стоять – в самому центрі Харкова така кількість меморіальної зброї, від танків до якихось гаубиць, що здивувати когось гарматою неможливо. З 1920 року в будинку розміщується харківський історичний музей. В який ми хотіли потрапити, але Фатум поставив в наші колеса кілька патиків. :)

Нічого, ще буде шанс, сподіваюся.

Недалеко від Покровського собору стоїть Озерянська церква (ХІХ ст). Інші споруди комплексу – шорна майстерня (якраз їй тут місце, шори — те, чим непогано приторговує московський патріархат), адміністративний будинок (1912) та конюшня.

Наскільки я зрозуміла, червоні цегляні стіни навколо монастиря (псевдо-фортеця? Професійна реконструкція? Не знаю) з’явилися вже після 1990 року.