Східні мотиви тут скрізь.

А ось і сам Володар Царства Вічного Безсоння. 13.06.05

	Східне Царство вічного безсоння (с).

Я не вмію брехати і тому чесно кажу: ця сторінка з'явилася лише для того, щоб надати розділу Інші області більшої ваги: занадто в мене пусто там, дуже вже рідко буваю десь за Збручем.

Про це місто з надзвичайно вдячною для жартів назвою я знаю дуже мало. Знаю, що тут є рештки укріплень: вали фортеці, Московська (Північна) брама та Очаківська південна брама. Ці досить цивільного вигляду споруди зведені були наприкінці XVIIIст. А як є укріплення - то Блека сюди колись повернеться, точно.


Брак часу - гірший за брак коштів. Тому я місто я бачила протягом якоїсь години - а для обласного центру це не строк. :о) Враження - побіжні і подерті полуденним сонцем: мало зелені. Незвичні кіоски для квітів у центрі. Сестра-близнючка мідної українки, яка увінчує фалосоподібну колону на Майдані Незалежності в Києві тут, як даїшник, нависає над дорожним кільцем. Дуже багато східних акцентів, насамперед - в назвах закладів та магазинів: "Східний базар", "Кафе Світ Сходу", якісь тягучі турецькі жіночі імена в якості назв крамничок...
І в архітектурі єдиного храму (а всього їх у місті 27), який сподобався, теж відчувається гаряча південна кров. Це баня церкви - чи купол мечеті? Здалеку й не розібрати. Своєрідно. Чи не була це Миколаївська церква (1819)? Не знаю. А знаєте ви - підкажіть.

Upd. Підказав Сергій Федорович Андрієв в дуже цікавому та змістовному листі.  З'ясувалося, що саме позаду цього храму і знаходяться залишки валів та двох брам. Я була так близько!!!

Сергій Федорович каже, що побутує байка про те, що у цій церкві було поховано князя Потьомкіна, на поховання було спаплюжено. В 30-х роках ХХ ст. місцевий вчитель розкопав могилу - шукав нагороди, які за часів Потьомкіна були справжніми виробами ювелірного мистецтва.  Далі - більше: голову князя забрали в Москву для створення портрету. Коли церкву в Херсоні взялись відновлювати, реставратори знайшли лише скелет без голови.

Місто перешіптувалося, що в Москві є спеціальний підвал, де зібрані черепа всіх значних діячів - від Улугбека до Сірка. А "найбільш поінформовані" навіть додавали, що колись в тому підземеллі прорвало каналізацію і всі етикетки, за якими один череп відрізняли від іншого, відклеїлись, і тепер не ясно, де чия голова.

 Ось як. :о)

Найбільше сподобалось чудище, яке лякало автомобілістів навпроти храму. Вітер ліниво ворушив зелені лапи і колихав шерсть з листя на тулубі. Такий собі дикий ведмідь, зроблений з дикого винограду. Щось таке і має приходити до непослухів вночі і цупити собі їх сон.

Колись я сюди повернуся, щоб побачити:

1. Арсенал 1784 року. Він зовсім не схожий ані на львівський, ані на рідний кам'янецький - і більше нагадує класицистичний палац.

2. Залишки укріплень. Ну, про це я вже писала вище.

3. Дім віце-адмірала Сєнявіна (1820). Зовні не казна-що, але стара житлова забудова може мене зацікавити.

4. Резиденція губернатора (1905). Знову не щось надзвичайне, але палац є палац. Подивимось. Побачимо.

А з різноманіття соборів (тут діють і костел, і греко-католицький монастир, і синагога) зацікавить хіба побіжно. Дивно, що немає мечеті в цьому майже східному місті.