Колишня примарія, зараз сільрада. Гарна. Лютий-2008.

Це ще не Румунія. Але вже схоже.

	Незвичайне село

Святкування Різдва в Боянах - масштабне дійство, в якому бере участь все село. Тільки попереджаю - свято йде молдавською мовою!

Карта

Координати: 48°16′15″ пн. ш. 26°07′29″ сх. д.

Різдво 2011 року в Боянах. Неймовірно!

Якщо з Кам'янця (Хмельницького, Києва) ваш шлях лежить у Чернівці, ви неодмінно проїжджатитмете через це село. (Єдине виключення: ви все ще сподіваєтесь стати космонавтом, як і -надцять років тому, і тому в Недобоївцях за Хотином ви поїдете коротшою, але значно гіршою дорогою "через села" - щоб, проминувши Ширівці, потрапити на батьківщину першого незалежно-українського космонавта Л.Каденюка - село Клішківці).

Назвати Бояни звичайним селом язик не повернеться. Один от факт - тут проживає 4 742 жителя за останнім переписом. Більшість з них - молдавани. Навіть в ті часи, коли ніякого комбіната "Роднічок", чиї банери висять по всіх Боянах, і в задумках не було, село виділялося серед сусідніх поселень.

Пам'ятаю давню-предавню екскурсію в Чернівці на автобусі. Дорогою гід не давала екскурсантам спати, розказуючи про все, що пропливало за вікном. В Боянах в якості sightseeing'у виступав будинок голови колгоспу: міні-палац з такими про-румунськими, майже-бринковянськими аркадами над ганочком і павлінами на подвір'ї. Будинок стоїть і зараз, де поділися павліни - не питайте. Сподіваюсь, голова їх не з'їв.

А якщо ви любите незвичні, автентичні народні звичаї - постарайтесь вибратись в Бояни в обідню пору 7 січня. ТАКОГО Різдва ви точно більше не побачите ніде в Україні! Гарантовано.

	Літописець і бики

Місцеві жителі декорують все: будинки, криниці, огорожі.

За легендою, село було засновано на лісовій поляні лісником, який займався розведенням биків (Boi румунською). Сталося це начебто в 900 р. (хех. Ого. :)). Так що ніякі давньоруські літописці Бояни до Боянів відношення не мають. Мають молдавські літописці, про що нижче. :о)

Вперше документи дізнаються про Бояни 4 лютого 1523 року, коли молдавський воєвода призначив власником села Боянул Маре (Великі Бояни) якогось писаря Іванка (потім його ще на зраді піймали).

З 8 квітня 1528 р. за наказом воєводи Петру Рареша (Petru Rareş)Боянами з всіма їхніми кутами володів рід Стирча (Stârcea). Першими власниками з цього роду був комендант Хотинської фортеці Іон Стирча та його брат Міхул (Mihul Stârcea), комендант Балти.

22 травня 1654 р. Бояни відходять до відомого роду Кантакузино (Cantacuzino). З 1702 р. і аж до 1850 р. Бояни перебувають у руках знатного роду Некульче (Neculce). Першим з представників цього роду - і заодно й найвідомішим - був літописець і гетьман молдавського війська Йон (Іону) Некульче (1672-1745), якому Бояни дісталися в спадок від матері Катерини Кантакузіно. Йому в селі встановлено погруддя (див. фото збоку). На короткий період (1711-1720) Бояни відходять до Росії.

В австрійські часи (з 1775 р.) прикордонне село, що входило до Садагурського повіту, отримало новий поштовх до розвитку. В 1780 р. в Боянах були церква, дві корчми, винокурня, п'ять млинів, заїжджий двір. З 1817 р. тут відбувалися щотижневі ярмарки, з наступного року до них додалися і великі щорічні ярмарки. В 1820 р. побудована перша румунська школа. З 1882 р. працює гімназія, з 1892 р. - ще одна школа, де вчилися не лише румуни, а й українці та діти німецьких колоністів. Єврейська громада мала власну чотирикласну школу з викладанням німецькою мовою.

1838 р. родина Некульче зводять муровану безкупольну Успенську церкву, яка й тепер є окрасою села (знаходиться на пагорбі в напрямі Припруття). В березні 1857 - квітні 1859 рр. тут служив священиком Іраклій Порумбеску (Iraclie Porumbescu), батько відомого румунського композитора Кіпріана Порумбеску.

В 1850 р. Бояни дістаються відомому на Буковині вірменському роду Штефановичів.

В 1858 р. в селі засновується греко-католицький приход, не зважаючи на дивний опір місцевого населення. З'ява греко-католиків тут пов'язується не стільки з новими власниками села, скільки з процесами, які охопили Європу після революції 1848 р. Першим греко-католицьким священиком в Боянах був отець Хлібовський з Садагури. До речі, в ті роки в селі нараховувалось 911 уніатів.

Первісний дерев'яний уніатський храм згорів у 1892 р., в 1896 р. почалося будівництво мурованої святині (Naşterea Maicii Domnului). Церкву Різдва Богородиці закінчили будувати в 1898 р., а у 1910 р. храм розписав художник В. Севарнитки. В радянські часи церква була закрита і перетворена на зерносховище.

В 1898 р. в Боянах зведено синагогу (спалена в часи Другої світової). Зберігся єврейський цвинтар.

З 1880-х рр. до 1913 р. з Боянів до Канади емігрувало 983 чоловіки. Румуни село вважають до цього часу своїм, сільська історія новітнього часу в них проходить під заголовком "Бояни під слов'янською окупацією".

В 1992 році в Боянах створюється вже згадуваний "Роднічок", компанія з виготовлення металочерепиці, вікон, теплоізоляційних матеріалів і чорт знає ще чого, яка зараз є одним з лідерів на будівельному ринку України. Це мало певний вплив на Бояни: зараз біля старого магістрату стоїть готель "Північна зоря" (в 2006 році перейменована в "Буковинську зорю"), де, кажуть, найкращий в області більярд, а поруч банк, підземна стоянка, піццерія, супермаркет електроніки, велика аптека... Ми точно в селі?

Десь поблизу Боян є ще один широко розрекламований туркомплекс "Сонячна Долина", куди в лютому 2006 року нас з Ярком Козаком з усіх сил намагався відправити начальник управління з питань туризму ОДА Петро Брижак.

Інфраструктура інфраструктурою, але дивитися в Боянах лише на магазини - нерозумно.

	Костел

Інтер'єр костелу в Боянах.

В селі зберігся неоготичний костел св. Яна Непомуцького. Виглядає дуже по-закарпатському, там багато схожих храмів. Споруду почали зводити на кошти римо-католиків Боянів 8 липня 1884 р., а 12 червня 1887 р. храм було освячено. В часи Першої світової війни російські військові відібрали в католиків села храм, священик та дехто з парафіян були відправлені до Сибіру, на Онезьке озеро. На честь депортованих жителів в центрі села, біля БК і монументу Йону Некульче, встановлено монумент - хрест із звонами.

Костел діяв в міжвоєнний та воєнний час, щоб в 1948 р. бути знову закритим та перетвореним на склад. В ті часи було знищено костельний орган та інше майно. Останній парох храму, Броніслав Гобовський, емігрував до Польщі.

В 1989 році за споруду сперечалися римо-католики та баптисти села. В 1994 р. костел таки віддали маленькій римо-католицькій громаді Боян.

Поруч з храмом - будинок плебанії, де розташовані помешкання для священика та кімната для катехитичних занять. Невелика споруда плебанії в 1948 році була віддана під лікарню, з 1972 р. тут працював дитячий садок.

Католицька громада Боян невелика, але затята. Точно затята: 2 квітня 2006 року, коли я фотографувала костел, добратися туди без ходуль чи принаймні гумових ботфортів було майже нереально: святиня стоїть під гіркою, талий сніг, збігаючи пагорбом, перетворює костельне подвір'я на мочари.

З 2008 року і по сьогодні подвір'я перед костелом заселяють три пластикові овечки. Важко зрозуміти, чому.

	Парк атракціонів

Додам абсолютно нецікаву з точки зору Історії інформацію про комплекс атракціонів "Зорепад" в центрі села. Без "Роднічка" і тут не обійшлося, і зараз боянських школярів відволікають від думок про теореми і неправильні англійські дієслова металеві конструкції 350-метрових американських гірок, каруселі "Шторм" та 30-метрова вежа вiльного падiння: їх чудово відно з шкільних вікон.

Відкрили парк розваг зовсім недавно, 19 грудня 2005 року. До речі, "Американські гірки" в Боянах - єдині на теренах Західної України.

Виготовили та змонтували атракціони вінничани, чий завод колись працював на оборонку, а після конверсії переключився на каруселі і зараз обслуговує Київ та Махачкалу.

Я дуже, дуже багато разів проїжджала через Бояни. ЖОДНОГО РАЗУ атракціони не працювали. Ніколи.