Карта

Координати: 48°18′37″ пн. ш.26°14′14″ сх. д.

Перша письмова згадка - 1771 р. 

Близько 1 тис. жителів. 

Це перехрестя на Новоселицю, поруч з великою заправкою "МіК". На південь поїдеш - в Новоселицю через Строїнці потрапиш. На північ - у Рингач і ще купу сіл. В купі не були, а до Рингача дісталися. 5 км поганої, справді поганої дороги - і на місці. Добре, що був морозець, і вулиці села позамерзали. В дощову погоду до церкви під'їхати можна, здається, хіба на тракторі.

З церковного двору весь Рингач як на долоні - і субординація вгадується відразу. Найбільші споруди - школа і будинок молитви адвентистів з якимись псевдо-готичними щипцями на фасаді. Ось вони - головні вертикалі, а маленька скромненька дерев'яна Вознесенська церква, найстаріша споруда села, вже на другорядних ролях. Та що там села: це одна з найдавніших святинь всього Новоселиьцкого району. Зведена ж бо ще у 1730 р. (за іншими даними, у 1736 р. або наприкінці XVIII ст. Остання версія - сама близька до правди, мені здається). Останній ремонт, котрий остаточно і спотворив давню церкву хатнього типу (тоді якраз перекрили бляхою дахи, а стіни обшили тесом), мав місце у 1985 р.  

Дерев'яна церквиця майже нечинна - ще з 2007 р. Правлять тут лише у великі свята. Новіший храм, весь з кубиків, весь в дусі сучасних сільських православних храмів (себто з архітектурного боку це такий капарний монстрик), почали зводити у 2002 р. Місце видне, гарне, дзвіницю новго храму помітно ще до в'їзду в Рингач, але це все не лише в плюс: ґрунти під новобудом їдуть, церква може завалитися. 

Біля старої церкви - дві могили російських солдатів, котрі загинули тут під час боїв Першої світової війни. Бої тут були жорстокі - я вже писала про той період на Новоселиччині на сторінці про Топорівці та Рингач. 

Таку дзвінку назву селу дала річечка Ринга, яка тут протікає. Три кута Рингача мають цікаві назви: Усадьби (Восальби, район вул. І.Франка), Толока і Шовкова долина.