Фотографії зроблені під час мого останнього приїзду в Старокостянтинів в вересні 2005 року. Перші - руїни оборонної вежі XVi-XVII ст. Першенство вибороли розташуванням - поруч з міським автовокзалом. Споруда поділена між відділом міліції (з цього боку в ній зроблено тир) та православним чоловічим Здвиженським монастирем (з того боку там все просто позамуровували, порозвішували дурнуваті агітки і все). Монахи всередину не дуже пускають, але буду я слухати якихось замучених целібатом монахів?

Я не коментую, лише повідомляю.

Раніше башта входила в склад оборонної системи міста. У XVIII ст. архітектор Е.Жибер перебудував її під дзвіницю костелу. В 1852р. в нижньому ярусі була влаштована тепла церква.

Верхній ярус башти відрізняється вишуканою аркатурою. На рівні четвертого ярусу - великі вікна для дзвонів, які підкреслено виступаючими карнізами. Поруч з башнею - руїни костелу (1612) домініканського кляштору.

	Замок князів Острозьких

В'їздна башта замку. Палац та церква. Замкова башта.

 Замок князів Острозьких. Ось головна "родзинка" міста. Розташований зовсім поруч з вищеописаною баштою, йти від першої до другого хвилин 8 повз товариство мисливців і ще якісь заклади (краще спитайте дорогу в місцевих).

Так як міський пляж розташовано відразу біля замкових стін, можна хвалитися купанням біля замку. Я купалася. Сподобалося. Особливо прибита до верби табличка-стріла "Місце купання дітей".

Листівка початку ХХ ст.

Засновано твердиню в 1561 році князем Костянтином Острозьким для захисту краю від татарських набігів. Будівництво мурованої твердині йшло десять років, до 1571 року. Місце вибрали вдале: на мисі біля злиття річок Ікопоть та Случ. Стіни оточили ровом, що наповнювався водою. З боку міста до замку вів зведений міст. Комплекс складався з власне оборонних стін та башт, храму з дзвіницею, магнатського палацу, в'їздної брами на північ від палацу. Всі споруди дожили до ХХІ століття.

Спочатку (1561-1571) була зведена оборонна башта з прибудованим палацом неправильної форми - донжоном на заході і хатньою церквою на сході, яка поєднувалась з резиденцією переходом на рівні хорів. В 1636 році була здіснена перебудова фортечних споруд, і палац з церквою набули вигляду, схожого на сучасний. Церква має риси оборонної споруди: товсті стіни та вузькі вікна, а з північного боку - монументальну прибудову, схожу на башту.

Замок витримав найбільшу навалу ворога (1618), коли довколишні села були вщент зруйновані. В складі замкового комплексу: палац з оборонною баштою і церквою (відреставрована), дзвіниця та в*їздні ворота. Під палацом льохи з колодязями-камерами, що ведуть до ріки. Тут містились склади для зберігання вогнепальної зброї. Замок - типова резиденція феодала доби Середньовіччя.

	Про місто.

	Церква.

 Старокостянтинів - місто районного підпорядкування. Засноване воно у 1561 р. Тоді ж розпочалося, а через десять років завершилося будівництво кам'яної фортеці, що відокремлювалася від міста оборонним валом, глибоким ровом, наповненим водою, за яким йшли високі стіни з численними бійницями. В північній частині фортеці були побудовані двоповерховий князівський палац, церква і дзвіниця. Ці будівлі, а також перший поверх в'їзної башти і частина кам'яної стіни збереглися до наших днів і є пам'яткою архітектури XVI ст.
Старокостянтинівські оборонні укріплення неодноразово витримували напади і штурми кримських татар і турків. 18 липня 1648 р. під Старокостянтиновом селянсько-козацькі загони, очолювані Максимом Кривоносом, розбили шляхетські загони Ієремії Вишневецького та Домініка Заславського. У вересні цього ж року тут було розгромлено шляхетське військо, яке відступало з Пиляви. Після визволення міста у фортеці відбулася рада селянсько-козацького війська Богдана Хмельницького, яка прийняла рішення продовжувати боротьбу за повне визволення українського народу від польських поневолювачів.
У фортеці часто збиралися учасники підпільної декабристської групи, яку очолював поручик Пензенського полку П. Ф. Громницький (1803—1851). Декабристи Пензенського полку були прихильниками знищення самодержавства, брали участь у підготовці збройного повстання проти царизму.
Місто над Случчю - батьківщина українського радянського історика О. І. Барановича (1892—1961) (автор праць з історії феодального періоду на Україні); радянськогг театрознавця, журналіста і письменника В. А. Чаговець (1877—1952), співака, педагога, народного артиста СРСР, лауреата Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка М. К. Кондратюк.
Нині Старокостянтинів може похвалитися ще й неймовірними скульптурами у воді вздовж бетонної набережної.
Все це я взяла з одного з путівників Хмельниччиною.

	Ще фото:

Млин. В замковому палаці. Стіна і башта замку.