Один з найдовершеніших прикладів бароко в Литві - монастир Пажайсліс поблизу Каунасу.

При обителі діє музей та недільна школа для дітей. А монашки виготовляють настоянки на ліки.

В кількох кілометрах від Каунаса, на березі так званого Каунаського моря, серед високих сосен ховається найбільше барокове диво Литви. І - ну, частково - Італії (бо перед нами розкішний зразок саме італійського бароко). Мова про монастир Пажайсліс - і, якщо що, дістатися сюди можна звичайними тролейбусами з Каунасу. 

Головний вівтар обителі - весь у вотивах.

	Історія монастиря Пажайсліс

9 грудня 2011 р.

Орієнтирами нехай будуть район Каунаса Petrašiūnai та Каунаський яхт-клуб. 

Обитель була заснована у 1662 році великим канцлером литовським Кристофом Зигмундом Пацем (Krzysztof Zygmunt Pac, 1621–1684) для ордену камальдульців. В Україні я не чула про жоден монастир цього ордену, а от в Литві вони були. 

Невдовзі після рішення підтримати камальдульців канцлер звернувся до Папи римського по дозвіл - який досить швидко й отримав. Акт фундації було підписано у 1664 році. Паць не лише хотів створити прегарну обитель - таким чином він намагався увічнити в архітектурі могутність власного роду. Ну і родиннний некрополь теж би згодився... Сам Паць собору в усій красі так і не побачив - помер раніше (поховання Кристофа Зигмунда та його дружини дотепер зберігаються в крипті собору - але чомусь в сучасних простих домовинах. Первісно Паця поховали під порогом костелу). Фінансували будівництво надалі наслідники канцлера. 

 Основні будівельні роботи велися між 1674 і 1712 роками. Костел було освячено під титулом св. Сигізмунда та св. Марії Магдалени того ж 1712 року. Авторами проекту були італійці Пьєтро Путтіні, Карло Путтіні і Джованні Батіста Фредіані - не дивно тепер, чому храм монастиря має такий виразний італійський характер. Пьєтро Путтіні був також автором саркофагудля паця - та втілити цей проект в життя не вдалося. Внутрішнім оздобленням комплексу займався Джованні Мерле, ще один італієць. 

Якщо пощастить побачити весь комплекс монастиря з висоти пташиного лету (малоймовірно, але ж в Литві так розвинуто повітроплавання...), можна помітити, що він виконаний у формі ключа - між лісом і водою.

Головні вертикальні домінанти комплексу - купол собору і верхні яруси дзвіниць-башт - були добудовані в 1755 році, на гроші вже наступного з Паців, королівського шамбелана Міхала Яна Паця. 

Архівні види інтер'єрів.

Головна оригінальність собору - в його плануванні (правильний шестикутник, не дуже поширений варіант наприкінці XVII століття - а вежі-дзвіниці висунуті наперед, щоб краще підкреслити велич куполу). 

 Найціннішим в мистецькому плані елементом костелу є цикл фресок, виконаних ще одним італійцем - Мікельанджело Паллоні (монашки-екскурсоводші називають художника лише по імені, через що серед туристів починається помітна ажитація - ах, ТОЙ САМИЙ Мікельанджело! Не той самий, звісно - лише тезка :о). 

На фресках - сюжети, присвячені контрреформації, марійний цикл, зіслання святого духа. Є й оригінальні елементи: фігури отців церкви, сюжети з історії ордену камедільців. Бічні каплиці костелу були присвячені св. Бруно Боніфацію (патрону Литви), св. Христофору (одному з патронів фундатора), св. Марій Магдалені дель Пацці (Паці вважали, що походять з древньоіталійського роду - і цю святу записали у свої родички), св. Ромуальду (покровителю камедулів). Загалом обитель часто називали Mons Pacis - гра слів, і "гора спокою", і алюзія до прізвища фундатора. 

В 1832 році, після польського повстання, монастир був закритий російською владою (ця частина Литви тоді була під Романовими). Пізніше храм було "конвертовано" в православну церкву, для чого знищено бічні вівтарі і перемальовано частину фресок. В її крипті у 1870 році було поховано автора віршів до імперського гімну "Боже, царя храни" Олексія Львова. В 1915 році православних монахів з Пажайлісу евакуювали (йшла ж війна). 

Католикам повернули монастир в 1920 році. Позаду була перша світова і російська революція, тому що дивуватися тому, що комплекс стояв в руїнах. Відроджувати обитель взялися сестри з литовського монастиря св. Казиміра. 

Після Другої світової війни радянська влада перетворила монастир Пажайсліс в архів, психіатрічну лікарню (звична доля пам'яток, як бачимо, мало відрізнялася що в Україні, що в Литві - наш Підкамінь теж до цього часу частково під психлікарнею). В пізньо-радянські часи доля над монастирем зжалилася - тут розмістили художню галерею. Віруючим повернули обитель в 1990 році. 

Зараз монастир - знову обитель для монашок, а ще - екскурсійний об'єкт та місце проведення відомого міжнародного музичного фестивалю, який відбувається щороку - починаючи з 1996 року. Пажайліський музичний фестиваль триває всі три літні місяці - за цей час в середньому дається близько 30 різних концертів. Фестиваль відвідували такі світові зірки класичної музики, як Ієгуді Менухін. До речі, на деякі з заходів вхід абсолютно безкоштовний - а на деякі ціни варіюються від 6 до 10 литів. 

Всім гостям монастиря дуже б і дуже радила відвідати монастирський музей - він облаштований на кошти Євросоюзу і вражає продуманістю простору, стендів та експозиції.