English   Контакти   Книги   Новини   RSS   Галерея   Телетайп   Населені пункти   Типи об'єктів   Топ-13   Блог   Guest-Up-Oh?  
Ігнацій Сцибор Мархоцький
Наполеон Орда назвав цей малюнок "Передмістя Бельмонт".

За Броніславом Грищуком

Перша частина

 

По тому всьому губернатор викликав графа офіційно до Кам'янця, аби той

особисто пояснив причини невиконання вимог начальства, зазначивши, що коли граф не з'явиться, його доставлятьв Кам'янець силоміць. Мархоцький шле листа, де, посилаючись на авторитетів всіх часів та народів, пояснює, що в його діях немає нічого протизаконного.

Ерудиція повелитиля, мабуть, загнала губернатора в глухий кут - і влада поки що дала графу спокій.

1815 р., після поразки військ Наполеона подільське дворянство було зобов’язане спорядити й доставити в Варшаву обоз з продовольством для потреб російської армії. Справу доручили Мархоцькому - і він виконав її блискуче. І захотілося графу якось винагородити себе за це. Він звернувся до генерал-губернатора комісара Ланського з проханням видати йому паспорт з наданням нового титулу: Dux et Redux (начальник експедиції, яка прибула на місце і повернулася додому – саме так трошки по-дикунському переклав мархоцький цей латинський вислів). Побажання виконали, і відтоді Мархоцький постійно вживав вигаданий ним титул і не приймав паперів, у яких його не ставили.

Та низка титулів не врятувала Редукса від зазіхань церкви на язичницькі

обряди. Єпископ Мацкевич звернувся з листом до подільського архієпископа Іоаникія, де настійливо просив покласти край поганським ритуалам. Однієї з неділь, коли в Миньківцях мало відбутись урочисте богослужіння, а редукс збирався виголосити чергову промову, туди був відряджений загін барабанщиків із наказом вдарити в барабани, тільки-но граф зійде на амвон.

Церква в Миньківцях. 12.02.08

Хтось попередив Мархоцького про демарш властей - і він вжив відповідних

заходів. Для барабанщиків влаштували щедре частування, і ще до початку

проповіді вони дружно повпивалися і розбрелися хто куди.

Наступного разу барабанщиків супроводжував офіцер, якому наказали не

піддаватися жодним спокусам Тож чревоугодницькі контрзаходи Сцибора

виявились марними. Тільки-но він з'явився на амвоні, як грянули барабани.

Втім, проповідника це анітрохи не збентежило: він виголосив своі повчання

від початку до кінця, хоч ніхто його й не чув.

Проповіді, які так любив Сцибор Мархоцький, містили поради морального характеру, підсилені не тільки сентенціями з святого письма, а й цитатами з творів сучасних та не дуже письменників, зокрема Вольтера. Простодушні селяни вважали французького мислителя одним із

святих. Як оратор Мархоцький не досяг значних успіхів і не дуже прагнув до

оновлення репертуару: одні й ті ж тексти повторювались безліч разів. Так, у

1813 р. Редукс виголошує похвальне слово імператору Олександру І, повністю змавповане з тaкого ж, виголошеного на честь Павла І. Змінилося лише ім'я.

15 серпня 1816 р. багатотисячна процесія мала вирушити в поле на святкування дня Церери, з'явився місцевий справник з поліцейськими чинами і став вимагати припинення торжества. Граф спокійно відповів, що вважає продовження походу своім обов'язком. Справник спробував розігнати народ, та селяни теж спокійно відповіли, що збираються до церкви помолитися, а потім вирушать в поле вислухати напутні слово панове - що ж тут богопротивного? І свято відбулось.

замок в Отрокові. Фото до 1914 р.

Та наступного дня справник з'явився знову - з сотнею козаків.

Графа заарештували і під військовим ескортом відправили до Кам'янця. Там він пробув два тижні. Влада обмежилась тим, що взяла з нього підписку про невиїзд з міста, тож він цілком безборонно розгулював кам'янецькими вулицями, одягнений в тогу, з жезлом в руці, бородатий й простоволосий.Народ ставився до нього як до святого, жінки підводили дітей для благословення. Мархоцький тримався з неабиякою гідністю, граючи роль мученика та пророка. Тим часом родичі та друзі робили все можливе, аби визволити страстотерпця - і визволили.

 

Оскільки священикам було категорично заборонено брати участь в поганських ритуалах. Мархоцький наважується на нечуваний досі вчинок: одягає ризи й сам здійснює всю церемонію освячення зерна, землі та худоби, сам же й служить молебен. Іоаникій негайно дізнався про це святотацтво, а від нього - й сам імператор Олександр. Довідавшись про це, граф надсилає цареві слізне прохання про помилування, і арештованого вдруге миньковецького повелителя цар визволяє від судового вироку.

Через рік ситуація повторюється. Невдовзі, правда, імператор прибуває в Кам'янець, а граф спромігся виклопотати собі аудієнцію. Цар довго розмовляв зі старим диваком, а потім звелів владі дати Редуксові спокій. Відтоді не було перешкод ні святам Церери, ні сатурналіям.

 

Дюма б позаздрив

літня резиденція в Притулії

Останні роки життя графа були затьмарені прикрощами, які завдав йому сусід

по маєткові граф Стадницький. Не раз вони судилися за прикордонні землі, публічно осміюючи один одного.

Стадницький був певною мірою літературно обдарованим і складав дошкульні віршовані сатири на сусіда. Висміюючи дивацтва та закони миньковецької держави, він навіть доводив, що Сцибори ніяки не дворяни. Це переповнило чашу терпінь повелителя. Одного разу він, супроводжуімий чинами своєї держави, зустрівся з Стадницьким на постоялому дворі.

Все відбувалося як в романах Дюма. Після запеклої сутички поет і сатирик Стадницький втік з поля бою, що дуже втішило Редукса.

Та Стадницький, зібравши кілька десятків друзів та озброївши двірню,

опівночі атакував Бельмонт. Захопивши «Акрополь» зненацька, нападники вже виламували двері в спальні Редукса, коли раптом у сусідньому костелі тривожно озвався дзвін. Це одна з дочок Мархоцького встигла зрозуміти, що коїться - і ударила на сполох. Все чоловіче населення Миньківців, gрихопивши дрючки та вила, прибуло на виручку своєму панові.

 

Н.Орда. Вид Отрокова

Урешті-решт Стадницький виграв процес, та Редукс категорично відмовився

сплатити потрібну суму грошей. Тоді позивач почав судитися за нерухоме майно графа - і отримав кілька сіл відповідача. Та невдовзі Мархоцький силою вигнав із сіл управителів Стадницького й повернув захоплену територію у володіння своєї держави.

Справа ця закінчилася невтішно. Миньковецького повелителя взяли під варту. Знову. Мархоцький поскаржився цареві. Вкотре. Одночасно в Петербург було відправлено послання, підписане усіма селянами Миньковецької держави, з проханням звільнити іхнього батька і лагодійника. Графа визволили з-під варти: ніколи досі селяни не просили щось подібного...

 

1827 р. Редукс помер у віці 73 років. Похований був у родинному склепі в Миньківцях. На жаль, поховання дивака і просвітителя зникло в часи революційних заварюх.



"Замки і храми України" - некомерційний cайт, що підтримується фактично силами і ентузіазмом однієї людини. Допомогти проекту:
гривневий рахунок 4149 5100 9101 3567

євровий - 5168757402858452

Patreon

Ваш внесок допоможе не зневіритися в тому, що роблю вже 20 років. Дякую.

Екскурсійний супровід у мандрівці Кам'янцем-Подільським, Поділлям та Західною Україною в цілому: kamienczanka@gmail.com

© All rights reserved.
Всі права на матеріали охороняються у відповідності до законодавства України.
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за попередньою узгодженністю
Розробник