В 2003 р. з видавництвом "Оіюм" я була в Хребтіїві - наївно сподівалися знайти хоч щось по Володийовському. Звісно не знайшли. А про маєток тоді я не знала. Не дивно: про нього не знали й Урбанський з Афтаназі.
Дізналася лише в лютому 2008 року. Про палац було відомо лише те, що він П-подібний у плані, фахверковий. Небагато. Реальність вбивала: споруда помирає на очах. На початку 1990-х спілкою селян "Імені Патона" її було відремонтовано (перекрито дах, на що витрачено 58 тис. гривень), а потім покинуто напризволяще. Тодішній голова колгоспу Петро Волощук навіть до Бориса Патона у Київ послів відправляв - все ж таки нащадок, може, зацікавився б родинним гніздечком.
Видно, що фасад було оббито плиткою - її селяни видерли з м'ясом. Колись був ґанок з колонами, та вже немає. Дах обвалився, але подекуди ще помітні ліпні розетки. Колонна зала викликає коктейль емоцій, суміш жалості і цинізму. Від парку не лишилося нічого. В одному з колишніх флігелів - магазин. І під палацем, і під флігелем - пивниці.
Селяни розказали, що палац звели для Патонів у ХІХ ст. за проектом місцевого архітектора Антоновича. Більше нічого путнього вони не знали. Розказували, скільки народу приїздить сюди на відпочинок влітку - гарно, вода з усіх боків, беріть палац, ну купіть, ну ж не пошкодуєте...
Шкода, я навіть ціну його не знаю (ціна на 2010 р. озвучена нижче. Як б/в автівка).
Давайте розбиратися з цією ампірною садибою докладніше. На початку ХІХ ст. село належало поміщику Піусу Собанському. Вже тоді тут була якась садиба (цілком ймовірно, ця сама, що робить споруду вже вкрай солідною за віком) на березі річечки з дивною назвою Петрів Батіг (Батіжок?). Можливо, будинок був перебудований з більш давнього. Місцевий священик в 1850-1853 рр. протоієрей М.І.Ковальський у своїх мемуарах "З подільської давнини" (журнал "Русская старина", 1911, СПБ) називає споруду аж "палацом" - отже, була нічогенька. При садибі була домашня римо-католицька каплиця з вівтарем у невеликій ніші. В 1823 р. у маєтку сталася пожежа, постраждало кілька господарських приміщень. Потім їх перебудували, а під кінець ХІХ ст. розширили. Ці госпбудинки з током для молотьби і збереглися до нашого часу (зараз в одній споруді магазин).
Поруч також розташовувався сад на 7 десятин та парк. Вирубані, невідомо навіщо.
В середині ХІХ ст. Хребтієвим володіли Костянтин та Броніслав Собанські, власники Михайлівки поблизу Мурованих Курилівців, Ободівки на Вінниччині та маєтків на Одещині.
До Михайла Оскаровича Патона, відставного полковника гвардії, Хребтіїв перейшов лише наприкінці ХІХ ст. Полковник був рідним братом академіка НАН України Євгена Оскаровича Патона та дядею теперішнього президента НАН України академіка Бориса Євгеновича Патона (народився у 1918 р.). Михайло Оскарович, який хазяйнував тут до 1917 р., був непоганим господарником, очолював повітові дворянські збори і заснував у Новій Ушиці ремісниче училище. В Хребтієві був похований батько поміщика Оскар Петрович, сенатор і колишній консул Російської імперії у Ніцці. Над його надгробком Патон звів каплицю, яку зруйнували у 1930-х рр. - так само, як і кам'яну Михайлвську церкву.
В 1919 р. М.О.Патона з дружиною, сином та слугами вбили у їхньому будинку в Новій Ушиці.
В радянський час колишня головна споруда садиби використовувалась як бібліотека, клуб (в колонній залі влаштовували танці - сільські бали, ага. Дехто ще пам'ятає розкішний паркет підлоги. Зараз від нього сліду не лишилося), колгоспна контора та дитячий садок. У підвалах зберігалася сільгосппродукція, також вони використовувались як винодільня.
Довжина екс-палацу 34 м, ширина - 19,3 м. в центральній частині - 10,5 м. Площа - 4400 м3. З боку села будівля одноповерхова, але стоїть над урвищем, то ж з боку річки маємо вже два поверхи. Планувальна структура - анфіладна і секційна. У цокольному поверсі зберігся колодязь. Залишки колон та каміну бачите на фото.
В 2008 р. розпайовану садибу у спілки селян "Імені патона" купив хмельничанин Р.Сагалов, але абсолютно ніц там не робив, тож пішла розмова про відчуження маєтку на користь держави. а купив він її за 88 тис. гривень (!)
Використано матеріали доповіді С.Шпаковського "Методичні аспекти паспортизації об'єктів культурної спадщини у Хмельницькій області на прикладі паспортизації об'єкта "Садиба Патона" (матеріали конференції "Методичні проблеми пам'яткоохоронних досліджень").
