Один з наступних власників маєтку, Зигмунд Червінський, був обраний маршалком подільської шляхти (прєдводітєлєм дворянства) на виборах 1861 р. В 1862 р. він брав участь в передачі адреси (це такий лист) царю з проханням приєднати Поділля до Польського Королевства (ех, які ж були плани... Ех...).
Царю таке ох не сподобалося. Всі подільські маршалки (разом з Червінським адресу подавали маршалки з Вінницького, Летичівського, Брацлавського, Гайсинського, Балтського, Ушицького, Ямпільського, Могилівського, Літинського, Ольгопільського і заступник маршалка Проскурівського повітів) були заарештовані і відправлені в Петропавлівську фортецю. На суді нещасні шляхтичі чітко і логічно пояснювали свої дії. Кому пояснювали, ох. Коли це російська влада була толерантною і розумною?
В якості покарання маршалкам було заборонено протягом кількох років повертатися до своїх маєтків. Тож два роки Зигмунд Червінський провів у Кишиневі, а коли повернувся в рідні Івахнівці, перетворив свою садибу на центр культурного і суспільного життя всієї околиці. В 1904 році в рідному маєтку він бучно відмітив своє золоте весілля з Ядвігою Маковецькою.
Після смерті маршалка в 1905 р. Івахнівці відійшли його молодшому сину Станіславу (1868 - 1937), дипломованому агроному. Останнім Червінським, котрий народився в родинному маєтку, був син Станіслава і Галини Хобринської Володимир (1916 - 1945).
Відомо, що маєток в Івахнівцях (площа 1600 га) був зразкового господарювання, тут були задвані і ліси, і поля. Працювала гуральня, фабрика древняної вати (?), кооперативи, була тут оранжерея з рідкісними в наших краях цитрусовими.
Маєток сильно постраждав в 1918 році.
Зараз тут школа. Ніякої ліпнини або камінів немає й близько. Дерев'яні сходи можуть бути як старими, так і не дуже. А зовні палац аж ніяк не виглядає на споруду, котрій в цьому (2008) році виповнюється 200 років.
