Наполеон Орда. Вид палацу в Івахнівцях зі сторони під'їзду.

Палац в Івахнівцях 2 жовтня 2008 р.

Карта

Збережений панський маєток - ще не туристичний об'єкт,і  приклад Івахнівців у Чемеровецькому районі це доводить.

Саме цікаве - я в Івахнівцях була ще в 1990-х. Село мене не зацікавило абсолютно, я рвалася в гори. Бо Івахнівці - в першу чергу природа, а вже потім архітектура.

	Івахновецькі Товтри

Івахновецькі Товтри - це реально класно, хоча й нереально нефотогенічно. Передати могутність і привабливість вздибленого з часів Сарматського моря коралового рифу світлини не можуть - тому вірте мені на слово: Товтри тут чудові. Не дарма вони мають статус заповідних територій національного значення.

Заказник має площу 155 га і складається з дев'яти товтр: Баба, Ян, Високі Камені, Соколиха, Коломийка, Рублиха, Середня, Німожна, Панська. Про Високі Камені говорять те саме, що й про Почаїв чи там Дем'янківці: там є стопа Богоматері, в джерела, яке з-під стопи б'є, вода цілюща, дарує прозріння. В 1960-х роках хтось вирішив стопу засипати, всліп і сам, і вся його рідня. Ну, звичні релігійні оповідки, менше з тим.

От вам не казочки: в товтрах є угрупування степової, лучно-степової та наскельної флори, а також ростуть такі рослини, які не зустрічаються на товтрах-сусідках: мінуарція щетиниста, хаменерій Додонея, зіновать Ліндемана, гострокільник волосистий, ковила пірчаста, зіновать біла. Ось як!

	Маєток Червінських

Колись Івахнівці, які одним боком притулилися до Товтр, а другим обступили берег Жванчика, убли частиною маєтностей київського воєводи і невдалого промисловця Прота Потоцького. Далі починалися землі Чарторийських.

В 1774 році частину Івахнівців купив Юліан Любиш Червінський (1690- 1774), ломзинський підчаший і підстолій (по-дитячому смішний титул, еге ж?). Його син Вінценти Мацей (1754-1837) докупив другу частину села в Чарторийських.

В 1808 році брати Вінценти, Антоній і Олександр Червінські будують в Івахнівцях мурований двір в модному на той час стилі ампір. Поруч з палацем брати саджають три каштани - ах, до чого ж символічно! Пізніше ті каштани майже  зрослися, виросли в дерево-велета, природню альтанку. Під сінню цього символа родинного єднання, певно, було добре сидіти теплими весняними вечорами.

Про Кутківці все ніяк не розмовім, а час би - там серед інших старожитностей є старий польський цвинтар, куди привозили ховати небіжчиків-католиків з восьми сусілніх сіл. Кутківці - сусід Івахнівець, тож не дивно, що Вінценти Червінський разом з сусідом Міколаєм Маковецьким зафундували на кутківському цвинтарі каплицю.

В палаці з часів його заснування зберігалися три гобелена та кілька килимів, на вигляд турецьких, але виготовлених в нас, на Поділлі.

Один з наступних власників маєтку, Зигмунд Червінський, був обраний маршалком подільської шляхти (прєдводітєлєм дворянства) на виборах 1861 р. В 1862 р. він брав участь в передачі адреси (це такий лист) царю з проханням приєднати Поділля до Польського Королевства (ех, які ж були плани... Ех...).

Царю таке ох не сподобалося. Всі подільські маршалки (разом з Червінським адресу подавали маршалки з Вінницького, Летичівського, Брацлавського, Гайсинського, Балтського, Ушицького, Ямпільського, Могилівського, Літинського, Ольгопільського і заступник маршалка Проскурівського повітів) були заарештовані і відправлені в Петропавлівську фортецю. На суді нещасні шляхтичі чітко і логічно пояснювали свої дії. Кому пояснювали, ох. Коли це російська влада була толерантною і розумною?

В якості покарання маршалкам було заборонено протягом кількох років повертатися до своїх маєтків. Тож два роки Зигмунд Червінський провів у Кишиневі, а коли повернувся в рідні Івахнівці, перетворив свою садибу на центр культурного і суспільного життя всієї околиці. В 1904 році в рідному маєтку він бучно відмітив своє золоте весілля з Ядвігою Маковецькою.

Після смерті маршалка в 1905 р. Івахнівці відійшли його молодшому сину Станіславу (1868 - 1937), дипломованому агроному. Останнім Червінським, котрий народився в родинному маєтку, був син Станіслава і Галини Хобринської Володимир (1916 - 1945).

Відомо, що маєток в Івахнівцях (площа 1600 га) був зразкового господарювання, тут були задвані і ліси, і поля. Працювала гуральня, фабрика древняної вати (?), кооперативи, була тут оранжерея з рідкісними в наших краях цитрусовими.

Маєток сильно постраждав в 1918 році.

 Зараз тут школа. Ніякої ліпнини або камінів немає й близько. Дерев'яні сходи можуть бути як старими, так і не дуже. А зовні палац аж ніяк не виглядає на споруду, котрій в цьому (2008) році виповнюється 200 років.