English   Контакти   Книги   Новини   RSS   Галерея   Телетайп   Населені пункти   Типи об'єктів   Топ-13   Блог   Guest-Up-Oh?  
Слобідка Шелехівська
Крихітне село - і два маєтки. Перший відомий багатьом: тут проводила дитячі роки Анна Ахматова (Горенко).
тут проводила дитячі роки Анна Ахматова (Горенко).
Ймовірно, туристів сюди невдовзі не пускатимуть. Слобідка Шелехівська, 24 листопада 2009 р.
Слобідка Шелехівська, маєток

Карта

Широта 49.16, довгота 27.42.

 

Я так давно рвалася сюди - і перший приїзд у Слобідку був таким невдалим, що зараз, після над-успішного другого, у мене відчуття маленького персонального свята. Допомогли мрію втілити в життя кам'янецькі програмісти, і це добре.

 

До століття з дня народження Анни Ахматової в 1989 р. проводилося чимало заходів, відшукувались зв'язки геніального поета з різними місцями. Одним з таких місць було малесеньке село в Деражнянському районі, за 13 км від райцентру. В глинобитному маєтку Вакарів, де щоліта відпочивала маленька Ганнуся, в ті часи була сільська школа, тож споруда збереглася непогано. Планувалося встановити на неї меморіальну дошку (львівський скульптор автор), та потім зрозуміли: в Слобідці Шелехівській, де збереглися меблі, якими користувалася Ахматова (тут і дзеркало. і крісла, і столи, і посуд, є навіть окуляри поетки), де померла в 1930 р. її мати, має бути меморіально-літературний музей. Такий і відкрили у червні 1989 р. Експонати - меблі та деякі речі - в музей надали самі селяни (от молодці!). На час відкриття музею були ще живі люди, котрі пам'ятали маленьку Ганнусю. Цікавий ффакт: її літніх приїздів чекала вся Слобідка Шелехівська: в дівчинки був дар, вона ходила з лозинкою по дворах і казала, де найкраще копати колодязь, де є джерело. З часу відкриття музею і дотепер щочервня в селі відбуваються Ахматовські читання, а туристи приїздять сюди не лише з України, а й з Німеччини, Польщі, Франції. З самого відкриття музеєм опікується колишня вчителька української мови, Марія Іванівна Скорбатюк. Ця жінка знає про рідне село і Ахматову ВСЕ - і їй вистачає наснаги займатися музеєм і в свій 81 рік.

UPD: Марія Скорбатюк померла навесні 2010 року. Дуже шкода :*(. В музеї зараз є новий екскурсовод.

Але давайте коротко про архітектуру.

Коротко і про архітектуру :о)

Село над річкою Рівець відоме ще з 1555 р. Ймовірно, коли татари знищили в ХІІІ ст. двньоруське місто Шелехів, його жителі пішли шукати собі нової долі. Так, начебто, з'явився сусідній з Слобідкою Шелехів. А ще пізніше чи то частина шелехівчан оселилася на вільних землях поруч з поселенням, чи то монахи з монастиря, що був неподалік, а потім раптом пішов під землю, почали шукати собі прихистку. Так виникла Слобідка Шелехівська.  

З літописних часів - до Російської імперії. Адмірал Юхим Путятін бачив півсвіту, та найбільше йому припало до вподоби Поділля. Саме тут він і збудував власну дачу (а Глібів тоді як?). Склеп генерала все ще є в селі на цвинтарі, правда, сплюндрований. Від генерала Слобідку Шелехівську успадкували його дочки, Марія і Єлизавета. А вже від них у 1884р. ці землі придбали поміщики Вакарі. Вакарі? Ми ж про Ахматову? Все вірно. Дідусь поетеси, Еразм Стогов, людина не бідна, вирішив збудувати або придбати кожній з дочок (їх було, здається, п'ятеро) дачу на Поділлі, а ще краще - одружити своїх спадкоємиць з подільськими поміщиками-сусідами. Дачі були на невеликій відстані одна від одної. Конкретно Слобідка Шелехівська дісталася Анні Еразмівні - вона одруждилася з сином Вакара. А от її сестрі Інні Еразмівні Горенко чомусь з наділом не пощастило, тож мати Анни Ахматової приїздила улітку в маєток сестри. Анна Вакар прожила в Слобідці все життя - навіть після революції селяни дозволили їй залишитися у вотчині. Жила колишня поміщиця в крихітному будиночку біля ліса. Хтозна, можливо, на таке ставлення селян вплинув той факт, що сини Анни Вакар Володимир і Анатолій були відданними революціонерами, Володимир навіть листувався з Леніним.

Будинок у Вакарів був скромним, але чималим. Від нього до озера вела каштанова алея, зараз майже знищена. Проте і на тому дякуємо, що стоїть сам будинок, колишня то лікарня, то молодша школа (зараз в селі школи немає, і понад 30 місцевих школяриків возить щоранку у Яблунівку шкільний автобус). На рідні серцю місця задивляється Анна Ахматова: бюст поетеси виготовив у 1990 р. петербурзький скульптор В.Зайко.

Музей чинний щодня, вартість квитка - 5 гривень. Обов'язково послухайте екскурсію, яку веде Марія Іванівна - справді цікаво, рекомендую.

 

Десь наприкінці ХІХ ст. з'явився в Слобідці Шелехівській ще один поміщицький рід - пани Новицькі. Новицький, каже Марія Іванівна, був неабиякий господарник, "з коня не злізав". Мав гуральню (її знищили революційно налаштовані вандали). Шикарний як на крихітне село маєток-замок з трьома кутовими вежами він закінчив будувати над ставом, у парку у 1911 р. В радянські часи тут були то будівельна контора, то дитячий санаторій зі школою (до 1989 р.), то туберкульозний (за іншими даними - психіатричний) заклад. Взе тоді від розкішних квітників, якими славився маєток навіть в санаторні часи, нічого не лишилося. Мало що залишилося і від парку.

Понівечений часом маєток нещодавно придбав київський дипломат, жінка котрого походить з сусіднього села. 24 листопада 2009 р. хащі, котрі оточували палац вже не один рік, були викорчовані, якийсь чоловік палив їх над ставом. Скоро, певно, сюди туристів не пускатимуть... Правда, є ймовірність, що тут буде своєрідний будинок відпочинку для мисливців, а не приватна садиба. Бідні косулі в навколишніх лісах, мігруйте, поки не пізно!

Станом на 2013 рік роботи з відновлення маєтку так і не розпочалися. 

 

Марія Скорбатюк розказала бувальщину про Новицьких. Їх син вже з дитинства ставився до селян цілком приязно: батьки спеціально взяли до маєтку сільського хлопчика, коли синові прийшов час навчатися: щоб заохотити нащадка. Заохотили... Хлопець підріс - і закохався у дочку бідної сільської вдови. Батьки були шоковані, та ще й як: батько підговарював селян отруїти дівчину. Один чоловік відмовився, а другий на гроші спокусився. Хлопець поховав кохану, а далі сказав батьку: "Будьте ви прокляті. Ніколи мене більше не побачите". І слова дотримався.

Кажуть, вже в радянські часи до села приїздив чоловік, в якому впізнали шкільного приятеля нещасного закоханого, того, що був з селян. Він запитав, чи ще стоїть над ставом великий двоповерховий будинок - і відправився туди згадати дитинство.

 

Крім двох маєтків і музею в селі (скоріше, ЗА селом) є ще одна цікавинка: джерело пророка Іллі. В народі - "свята криничка". Я його, щоправда, не шукала - не в моєму стилі пам'ятка. :о) А от Марія Скорбатюк, впевнена, багато приклала до популяризації джерела з високим вмістом срібла: недарма в червні 2009 року медаллю її нагородив київський митрополит Володимир. Напевно, місцева вода й справді цілюща: кажуть, жителі Слобідки Шелехівської ніколи не хворіють на захворювання нирок і печінки.

У 1872 р. Путятін писав Подільському губернатору: "Несколько тысяч стесняются в эту церковь в Ильин день. И которых особенности привлекает сюда почтительный ними явлений колодец святого ильи Пророка" (дивовижно неграмотно як на адмірала, але буває). В 1990 р. над джерелом встановлена альтанка. 

Оффтопік: невдалий перший візит.

Вчора була на краю світу. Дуже давно про те місце мріяла. Малесеньке село, 150 жителів - і аж два цікавих маєтки. Врахувала все-все, з трьома пересадками дісталася в найближчий від села райцентр - за розкладом звідти в 12-00 мав йти в село автобус.
Відмінили. Ох.
Думаю, думаю - і беру таксі.
Приїжджаю в ту глуш, нарешті я там, де мріяла побувати вже понад рік - і в мене раптово сідає заряджений зранку акумулятор фотоапарату. :(((
Таксист везе назад в райцентр - якраз щоб встигнути взяти квиток на електричку в облцентр. Довга-довга черга. Доходжу до віконечка, щоб дізнатись, що електричку ТЕЖ відмінили. Йду в інший кінець міста на автовокзал. Найближчий автобус за дві години. Йду на виїзд з міста, голосую. Якось дістаюся траси. Там підбирає розвалюха з двома страшними молодиками. Жахливий мат, харкання і сємки. На цій розвалюсі я потрапляю в ДПТ.
Поки що вчорашня подорож була чи не найгіршою в житті. Отакі вони, краї світу.



Анна Ахматова.
Анна Ахматова.
Макет маєтку Вакарів
Маєток Вакарів у Слобідці Шелехівській. Макет
В музеї Анни Ахматової
В музеї Анни Ахматової
В музеї Анни Ахматової. Слобідка-Шелехівська
Перший зал музею Ахматової.
Перший зал музею Ахматової.
Марія Скорбатюк живе музеєм вже 20 років.
Марія Скорбатюк живе музеєм вже 20 років.
Квітень-2009. В музеї А.Ахматової капітальний ремонт.
В музеї А.Ахматової капітальний ремонт.
Навколо маєтку Новицьких - ліси і став. Дуже гарно навіть в листопаді.
Навколо маєтку Новицьких - ліси і став
Куточок Петербургу в подільському селі.
Куточок Петербургу в подільському селі.
Палац Новицьких - над ставом.
Палац Новицьких - над ставом.
Сторожка маєтку Новицьких.
Сторожка маєтку Новицьких.
Залишки господарських приміщень.
Слободка Шелеховская
В маєтку Новицьких відпочиватимуть убивці тварин?
В маєтку Новицьких відпочиватимуть убивці тварин?
Занадто гарний цей палац для вбивць.
Дворец в Слободке Шелеховской
Від каштанової алеї Вакарів майже нічого не лишилося.
Від каштанової алеї Вакарів майже нічого не лишилося.
© All rights reserved.
Всі права на матеріали охороняються у відповідності до законодавства України.
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за попередньою узгодженністю
Розробник