Є такий вислів: "Зрозуміти - значить пробачити" (частіше трапляється російською - "Понять значит простить"). Його приписують то мадам Жермені де Сталь, то просвітителю Дені Дідро, а то взагалі римському комедіографу Теренцію. Всі ці безперечно розумні і шановані люди помиляються. Не штука зрозуміти жителів Замулинців ("чому бідні - бо дурні, чому дурні - бо бідні", ага), але пробачити їм ці аборигенські фокуси зі старою дерев'яною церквою Перенесення мощей св. Миколая (1839) неможливо. Ну добре, піп дикий трапився - так є громада, яка мала б сказати рішуче "ні" - ну і навпаки: шалені вправи над естетикою, зініційовані громадою, мусив би гасити освічений, розумний священик. В Замулинцях, здається, два потужних потоки несмаку знайшли себе і злилися в один. Церква там ще кілька років тому була просто покапарена бляхою з чеканкою і належала автокефалам. Потім провели місцевий плебісцит, храм віддали греко-католикам - і прийшло свято на вулицю коломийських торгівців "золотою" бляхою та вагонкою. Триверху святиню перетворили у карикатуру над гуцульською церквою. Це синьо-золоте одоробало на контрасті з сусіднім сірим мурованим православним храмом св. Миколая (2010) виглядає ще жахливішим. Низ маленької каркасної дзвіниці ще дерев'яний, верх під сіренькою миршавенькою бляхою - напевно, нові шати невдовзі чекають і дзвіницю.
Дивно це все. До Коломиї всього 14 км, там чудове урбаністичне середовище, ще старе, австрійське. Селяни із Замулинців напевно ж бували у райцентрі - хоча б на базарі, як вже не в музеях чи театрі. Невже не звернули увагу, що міські храми стоять без бляхи і вагонки - і непогано почуваються?
Замулинці - село старе, відоме з 1561 р. (за іншими даними, з 1604 р.). Назва прозора, хай і каламутна: Прут тут часто розливався, потрохи змінюючи русло, замулював берег. У XVII-XVIII ст. село належало князям Яблоновським. В кінці XVIII ст., після першого поділу Польщі, маєтності тут придбав львівський політик і адвокат Юзеф Дзержковський (Jozef Dzeirzkowski). Його племінник, публіцист і літератор та повний тезка Юзеф Дзержковський (1807-1865) жив у Замулинцях після листопадового повстання 1831 р.
У 1904 р. в селі відкрилася однокласна школа у простій селянській хаті. За два роки школа була вже двокласною.
В Замулинцях у 1925 р. мешкало 954 греко-католики, які й ходили до дерев'яної (з дерева себто. Не з бляхи) Миколаївської церкви, що була філіальним храмом парафії у Семаковцях. 399 римо-католиків мали свій філіальний костел - наскільки розумію, його освятили у 1926 р. Його долю ми допитували у трьох жителів села, ніхто ніц про костел не чув. Дивно. Допомогла працівниця буфету в місцевому будинку культури: з'ясувалося, шеренга храмів у Замулинцях складається з трьох, а не двох, як здається на перший погляд, святинь. Дерев'яна колись церква - раз. Велика мурована за нею - два. Один із шкільних корпусів відразу за мурованим храмом - три. Це і є колишній костел, а у перебудованій плебанії навпроти облаштовано дитячий садочок.
