Підлеглий, якийсь несамостійний характер цього сучасного райцентру Тернопільщини видає вже назва: ПІД-Волочиськ. Під сусіднім, більш значним хмельницьким Волочиськом бути - соромно. Віки дві частини одного по суті поселення Волочище на торговому шляху між Заходом та Сходом ділив лише брудненький Збруч. Тут, певно, човни довелося переправляти волоком, на собі, звідти й назва.

Про ту частину Волочища, що праворуч, на тернопільському боці, згадують документи ще за 9 липня 1463 року, коли поселення дісталося князю В.Збаразькому.  
Це вже потім річкою пройшов кордон, а ще більш потім (1869-1871) у місто прийшла залізниця зі Львова, що докорінно змінило його статус. Розділити назву міста навпіл довелося в XVIII столітті, коли половина його опинилася у Австро-Угорщини, а на іншій зацарювали Романови.

 Про те, що таке сучасний Підполочиськ (картинки зі зворотнього боку повік: величезний, гігантський просто греко-католицький храм, який видно ще з Волочиська, аляповатий ангел-благословитель на центральній площі, гарненька кам'яничка, де бував Іван Франко, чистий вокзал курчачого кольору)  - про все це я розкажу якось потім. Зараз дивимося, яким місто було колись.