English   Контакти   Книги   Новини   RSS   Галерея   Телетайп   Населені пункти   Типи об'єктів   Топ-13   Блог   Guest-Up-Oh?  
Панівці
Вся справа у правильному ракурсі і правильній порі року: навесні рештки замку в Панівцях ще не поховані під зеленню. 24 березня 2014 р.
Церква і замок в Панівцях. 24.03.2014
Такими руїни панівецького замку побачив білоруський мандрівник Наполеон Орда.
Paniowce. Napoleon Orda

Притулок кальвіністів

Колись була колегія, за совєтів - будинок культури.
Kolegium w Paniowcach

Карта

Координати: 48°37′12″ пн. ш. 26°36′43″ сх. д.

Біля 1 тис. жителів

 

Отже, Панівці. Назва хай і не унікальна, та нечаста - і обидва села з таким іменем знаходяться на Поділлі. (Ще одні Панівці лежать в сусідньому з нашим районі, на Борщівщині).

Поговоримо про ті Панівці, які розташовані на Хмельниччині. Село лежить в 7 км. на схід від Кам'янця, тож логічно під час візиту до Квітки-на-Камені подумати і про відвідини екс-вотчини Потоцьких в Панівцях. Минаєте “Електроприлад”, молокозавод, м‘ясокомбінат та соковий завод, мозаїчну стелу, що бажає вам щасливої дороги – ви вже за містом, ще кілометри 2-2,5 – і  праворуч з'явиться дивний вказівник: "П'ятий кут". Старі карти цю частину Панівців взагалі вважають окремим селом Зубрівкою. Саме на П'ятий кут варто звертати, якщо хочеться поабчити недобудований залізничний міст через Смотрич - високі кам'яні пілони з цифрами "1916" звідси виглядають найбільш фотогенічно. А от до руїн замку звідси не доїхати. 

А як тоді доїхати? А просто: звертаєте направо біля першої автобусної зупинки “Панівці" - це до Верхніх Панівців. Далі – вниз, до каньйону Смотрича – і перед вами на горбі – руїни замку Яна Потоцького, старости кам‘янецького. До зупинки ходять з кам'янецького автовокзалу старенькі пазики, але цей шлях можна при бажанні пройти й пішки: трасою, через поле або вздовж мальовничого каньйону Смотрича. 


Для тих, хто не хоче мозолити ноги - маршрутки та автобуси на Панівці відправляються досить часто (шукаємо їх тут). Коштували на липень 2009 року близько 3 гривень. Сама продовжую рекомендувати пішохідну прогулянку - так є шанс побачити спочатку найсмачніше - міст, а тому не розчаруватися візитом у колишній маєток Потоцьких.

 

То що за пани в Панівцях панували?

Залишки замку. Місцеві індички виглядають більш привабливими.
Remnants of Panivtsi castle

Панівці над Смотричем відомі історії перш за все завдяки битві 20-23 жовтня 1633 р., в якій польський коронний гетьман Станіслав Конєцпольський (Stanisław Koniecpolski) розбив турецьку армію під керівництвом Абазай-паши. Документам же Панівці відомі з 1460 р. - завдяки привілею польського короля Казиміра Ягеллончика (Kazimierza Jagiellończyka), наданого кам'янецьким єпископам на збір десятини.

Хоча не зовсім правильно говорити просто про Панівці - бо до цього часу для більшості жителів існує поділ на Панівці Верхні (їх начебто заснував Миколай Потоцький - і саме його син Ян, брацлавський воєвода, звів в Верхніх Панівцях замок в 1590 р. Верхні Панівці колись навіть вважали себе містечком) та Панівці Нижні.

 

В XVI ст. село належало до Чермінським (Czerminski) гербу Вєнява. Анна Чермінська, дочка писаря кам'янецького Андрія, овдовіла - і вийшла заміж удруге, за ротмістра Миколая Потоцького (біля 1517/1520 - 1572), котрий потім дослужився до звання хмільницького, а потім і кам'янецького старости. Так в руки Потоцьких потрапили в якості приданого-віна Шустівці, Сутинівці, Малиничі, Михалків - і Панівці. Потоцький швидко зрозумів, яку стратегічну роль можуть відігравати Панівці у майбутньому - і почав стягувати сюди жителів-колоністів. Колоністи були переважно кальвіністами - бо сам пан Миколай заразився ідеями Реформації, покинув католицизм - і старшого сина теж виростив кальвіністом. Молодші сини трималися католицизму - як і їхня мати. У Кам'янці Миколай Потоцький навіть вибудував "збор" - храм для прибічників Реформації.  

Всі свої маєтності Миколай Потоцький пізніше розділив між п'ятьма своїми синами - і Панівці дісталися відразу двом. Найстаршому, Яну (біля 1552 - 1611), генералу земель подільських та брацлавському воєводі - та Андрію, кам'янецькому каштеляну. Ян Потоцький справу батька продовжив - і активно заселяв Панівці ремісниками. Так, кальвіністами - ви пам'ятаєте. Займався і замкотворенням: спочатку спорудив фортецю у Летичеві, а потім і за село біля Кам'янця взявся. Біля 1590 р. Панівці вже мали замок на високій скелі над Смотричем. Саме замок, не фортецю - бо це було класичне житло феодала. 

Та наявність замку - для Поділля, смачного та ласого шматочка для загарбників, не дивина. А от кальвіністське лігвище в українських лісах - о, це цікавіше.

Замок в лігві кальвіністів

Домовина Яна Потоцького, віднайдена садівником Старжинських. Картина Віктора Гржимали (близько 1896 р.)
Домовина Яна Потоцького, віднайдена садівником Старжинських.

Коли в Західній Європі почалася Контрреформація й протестантів почали переслідувати, деякі з них знайшли собі притулок в далеких закутках Польщі у магнатів, яких в той час захопив релігійний раціоналізм. На Поділлі протестанти знайшли собі притулки в Хмільнику та в Панівцях. Ян Потоцький пригрів в своєму маєтку кальвіністів, які спорудили тут в 1590 р. школи – нижчу і вищу (академію), заснували друкарню та збудували кірху (“Збор”). На уктримання академії та друкарні Ян Потоцький виділяв 4000 злотих щорічно. Навчалися тут як діти місцевих шляхтичів, так і студенти з дальших міст. В академії навчали теології, філософії та вільним наукам. Ректором був Бальцер Панкратій (Balcer Pancratius), конректором - Ян Маюс (Jan Majus). Зустрічається також інше ім'я ректора - Бальтазар Фелльгібель (Baltazar Fellgiebel).

З Панівецької друкарні в 1608–1611 рр. виходили анти-папські видання. В бібліографії відомо сім панівецьких видань. Керував друкарнею Лаврентій Молахович.

Ще відомо, що автором кількох творів, виданих в Панівцях, зокрема Епіталами, Папопомпи і Епіхреми, був керівник панівецького збору (певно, пастор?) Ян Зигрович (Зигровіуш, Jan Zygrowiusz), який після смерті Яна Потоцького виїхав до Литви, де й працював у вільнюській друкарні.

Коли Ян Потоцький помер в 1611 р. в московському поході під Смоленськом, тіло його доставили в Панівці - і вдова Ельжбета з Кам'янецьких поховала кальвініста-неофіта в крипті місцевої каплиці, де його тіло й лежало протягом двох століть. За місцевими переказами, через 200 років домовину, яка висіла на ланцюгах під бойовим прапором Потоцьких, випадково знайшов садівник Старжинських - та про це ми ще поговоримо пізніше. 

 

По смерті Яна Панівці його брати–католики попросили вдову очистити Панівці від єретиків. Вдова не пручалася - вона віру з католицької не змінювала і багато жертвувала на костел в Летичеві. Більше того, навіть чоловіка, ревного кальвініста, змогла переконати колись жертвувати летичівським домініканам по 200 злотих щорічно. 

За справу "очищення" взялися кам‘янецькі єзуїти: вони розігнали академію, забрали все майно шкіл та “Збору”, закрили друкарню і доручили своїм студентам влаштувати всім єретицьким виданням аутодафе. Спалення книжок відбувалося на площі в Кам‘янці, прилюдно й дуже урочисто – як-не-як, свято, книжки палять! В процедурі брав участь кат – саме він знищував неугодну католикам літературу. Тому тепер панівецькі видання – бібліографічні раритети.

Дітей Ян не мав, тож Панівці відійшли його брату, краківському воєводі та гетьману великому коронному Станіславу Ревері Потоцькому (близько 1589-1667), засновнику Станіславова, а потім його сину від першого шлюбу Андрію (помер в 1691 р.). Ревера теж якийсь час бавився у кальвінізм, та швидко повернувся до католицької віри - і на місці реформаторського збору в Панівцях заснував домініканський кляштор, а будинок Академії перетворив на стайні. В самих панівцях Ревера Потоцький бував нечасто: був зайнятий то будівництвом замку в Китайгороді, то розбудовуванням Станіславова, де була його головна резиденція. Та й де б він у Панівцях мешкав, у замку? Ще чого: фортифікована резиденція стояла вже давно руїною. 

 

Бо після подій з кальвіністами панівецький замок постраждав ще й від воєнних подій. Він двічі витримав турецьку облогу – в 1621 р., коли під його стінами стояв з величезною залогою султан Осман, та 1633 р., коли замок намагався захопити Абазай-паша. В 1651 р. козаки під проводом Дженджалія після невдалого штурму Кам‘янця здобули Панівці 19 травня: замкову браму відчинив козакам якийсь поляк Тр(ж)илатковський. Козаки пообіцяли йому за це чин полковника козацьких військ, та, вступивши до замку, повісили його за зраду своїх. 

Панівці, вересень-2008
Панівці, вересень-2008

Тож у ІІ половині XVII ст. Панівецький замок стояв спустошений. Новий власник Панівців, молодший син Андрія Потоцького Юзеф (1673-1751), київський та познанський воєвода та краківський каштелян, бував тут нечасто. Останнім власником з Потоцьких був син Юзефа від першого шлюбу з Вікторією Лещинською Станіслав (1698 - 1760), воєвода смоленський, київський та познанський. Мешкав він переважно у Станіславові, активно розбудовував по Прикарпаттю костели, а Панівцями цікавився мало - тож іх продали у 1765 р. Павлу Старжинському (ймовірно, це зробила вдова Станіслава - Гелена з Замойських). 

Сяк-так відновлений в XVIII ст., замок тимчасово ожив в часи перебування в ньому в 1768-1769 рр. конфедератів. Після того твердиня помалу підупадала та руйнувалася.  

Фортеця мала розміри 200 на 200 м. Зараз сяк-так збереглися лише рештки укріплень з південно-західного боку, біля виїзної брами. З півночі до твердині було прибудований великий двоповерховий будинок, що тягнувся вздовж всієї замкової стіни. Башти на рогах фортеці були квадратні, 12 на 12 м. Південна частина замкового подвір‘я теж була забудована, тут був в‘їзд в двоповерховій башті, руїни якої збереглися дотепер. Ліворуч від неї стояв замість башти чотиригранний будинок, де містилася кірха (див. старі зображення в галереї поруч), в стіни якої було вмонтовано мармурові таблиці з написами (десять заповідей, символ віри тощо).

 

Зараз більша частина площі фортеці засаджена деревами, лише незначні частини стін зосталися над крутим берегом річки. Потрібно сказати, що місце для фортеці тут вибрано дуже вдало: село, відоме з середини XV ст., розташоване на великому півострові, утвореному заворотом Смотрича. Розміри півострова: довжина 500м, ширина – 250-300 м. Півострів складений з міцних силурійських вапняків і підноситься над рівнем річки на 40-45 м. На півдні він переходить у плато, а з півночі закінчується високим глинистим обривом.

Резиденція Старжинських у Панівцях

Акварель Наполеона Орди. Верхні Панівці. Палац Старжинських (праворуч), залишки замку Потоцьких (ліворуч, за ними видно споруди колишньої кальвіністської академії, переробленої на стайні). З архівів Ягеллонського університету в Кракові.
Акварель Наполеона Орди. Верхні Панівці. Палац Старжинських (праворуч), залишки замку Потоцьких (ліворуч, за ними видно споруди колишньої кальвіністської академії, переробленої на стайні).

Близько 1840 р. неподалік від твердині виріс прикрашений аркадами-лоджіями двоповерховий палац графа Кароля Старжинського. Графа надихали, напевно, польські резиденції доби Відродження. Перед палацом було облаштовано чималу оглядову терасу (сад навколо палацу був маленький, а от краєвиди звідси відкривалися чудові). Вже наприкінці ХІХ ст. тодішній власник Панівців Кароль Старжинський реконструював садибу під свій смак, добудувавши з північного боку ризаліт та новий портик з балконом, а також дві височенькі асиметричні вежі. В ризаліт переїхав головний вхід у будівлю. 

На першому поверсі були житлові кімнати господарів палацу, на другому - покої репрезентативні, багаті на прикраси та гарні каміни. Вмебльовано палац було "цікавими різьбленими меблями старосвітськими з червоного дерева, горіху" (А. Урбанський). На стінах кімнат висіли родинні портрети. Відомо, що в палаці Старжинських містилась чудова бібліотека десь на 1000 томів, родинний архів, яким при написанні своїх історичних праць користувався краєзнавець доктор Антоній Роллє. Під час Першої світової війни частина цієї книгозбірні була перевезена до Кам'янця-Подільського, де її націоналізували. Інша частина бібліотеки була знищена на місці, в Панівцях. 

 

Старжинські (за Урбанським, чомусь Старженські) отримали Панівці від Потоцьких у 1765 р. Першим власником села серед представників цього роду був Павел Старжинський (біля 1710 - 1780, герб Доліва), кавалер ордену св. Станіслава. В 1748 р. він дослужився до полковника і чесника подільського (?). Наступного року він одружився з Терезою Вибрановською гербу Порай. В 1761 р. Павел Старжинський став генерал-лейтенантом коронних військ - і це вже був найвищий щабель його кар'єри. Цей високоповажний військовий скупив кілька великих подільських маєтків - спочатку ярмолинецький ключ, а вже потім і Панівці. Чи жив він хоч колись в своїх подільських селах, і якщо так, то де була його резиденція конкретно, невідомо. 

Після Павла Панівці успадкував його старший син Вінцентий, а потім - вже і його старший син Калікст (1786 - 07.06.1852), поручник галицького війська та президент судів міст Поділля (?). 

Саме Калікст Старжинський на початку ХІХ століття вберіг панівецький замок від цілковитої руйнації, закріпивши стіни (?) та розчистивши розвалини. Станом на той час розвалини замку не цікавили нікого - і тихенько собі осипалися. Відбудувати його і прилаштувати у якості садибного будинку було давно вже неможливо. Тоді на мурах фортеці ще було видно шматки мармурових плит, які підтверджували, що споруда була не лише захистником Панівців, а й житловою резиденцією.

Десь в середині ХІХ ст. садівник Старжинських знайшов у руїні замкової каплиці кімнату із склепіннями, а у ній - кам'яну труну без жодних написів. Труна висіла посередині кімнати на міцних ланцюгах. Поховано у домовині було якогось чоловіка - зберігся майже зотлілий пояс із срібними нитками. Над труною стирчало древко зі шматком напівзітлілої матерії - напевно, від гербового прапора або жалобної хоругви. Вирішили, що це власне і був 200-річний гробівець фундатора замку Яна Потоцького. Рештки чоловіка перепоховали під підлогою каплиці. 

 

Старжинські докладали зусиль і до відновлення академії та друкарні в Панівцях - на той час це вже давно були стайні та адміністративні будівлі. Роман Афтаназі писав, що на початку ХХ ст. у селі було зведено великий, показний римо-католицький костел з двома баштами-дзвіницями (див. фото у галереї праворуч). Добудували його у 1907 р. Зустрічалася згадка, що храм добудовували до колишньої кірхи, яка потім була домініканським монастирем, а ще пізніше адмінбудівлями. Виходячи з розташування та конфігурації вікон, зараз це сільський будинок культури. 

В їхні часи у селі ще зберігалася башта  (замкова?) під високим ламаним дахом, перероблена з давньої лютеранської каплиці - пізніше з неї зробили каплицю католицьку. На стінах споруди було видно залишки поліхромії, а над вхідними дверима - вирізьблений у камені герб Потоцьких Пилява. 

 

Православний храм розташовано недалеко від замку, його оточено кам‘яним муром. Поруч з фортецею – центральна сільська площа з магазинами тощо. 

Влітку 1961 р. було проведено ретельне дослідження істориками Панівецького замку, виявлені глибокі рови, видовбані в скелі та засипані на початку XIX ст., що тяглися з північного сходу на південний захід, вздовж тектонічних тріщин у вапняках. 

Якщо пройти під пагорбом з рештками замку на захід, вздовж села, то знову вийдемо до чи не найцікавішого місця в Панівцях: залишків кам'яного високого мосту часів Першої світової війни. Здоровенні опори ніколи неіснуючого мосту через Смотрич контрастують з простенькою кладочкою внизу. Тут дуже гарно, місце якесь романтично-містичне, спокійні кози та телята, неспокійні та причепливі аборигени навколо - кому що до вподоби. 

Стаття з Хмельницької газети "Є!": Подiльська епiталама

Чи не найцікавіше в теперішніх Панівцях - недобудований залізничний міст.
Найцікавіше в Панівцях - недобудований залізничний міст.

Давньогрецьке слово “епiталама” означає “весiльна”. Яскравi епiталами в давнину писали грецькi поети Анакреонт i Сапфо, римськi - Катулл, Овiдiй та iншi. Книгодрукування на Подiллi почалося з надрукування епiталами. Коли в 1608 роцi магнат Потоцький вирiшив органiзувати в своєму маєтку Панiвцi бiля Кам’янця-Подiльського кальвiнiстську школу i запросив друкаря Лаврентiя-Василя Малаховича для органiзацiї друкарнi, то саме в цей час дiти друзiв Потоцького справляли своє весiлля. I Потоцький замовив ректору Панiвецької школи (iнодi за високий рiвень викладання її називали академiєю) Балтазару Фелльгiбелю написати на день весiлля епiталаму. Фелльгiбель залучив до цiєї справи учня школи Томаса Цiммермана, i епiталама була написана вчасно. А друкар Мелехович 5 червня 1608 року видав у Панiвцях книгу “Епiталама на честь Iоанна Поляновiя i Анни Старицької”. За обсягом це була справжня поема, в якiй було розказано про славних предкiв молодят, висловленi найкращi побажання молодятам та все їхнє життя. Титул книги був у складнiй рамцi. Звичайно, що всi запрошенi на весiлля одержали примiрники книги. Хоча чи всi зрозумiли, адже книга була видана латинською мовою. Судячи з прiзвищ, автори епiталами були нiмцями. А присутнi на весiллi були поляки i українцi (наречена походила з українського шляхетського роду, частина якого прийняла католицтво або протестантство). Характер поеми, її великий обсяг дозволяє припустити, що епiталама була зачитана, а не проспiвана на весiллi.
Дуже давно вiдшумiло це весiлля чи то в Панiвцях, чи то в Кам’янцi-Подiльському. Та залишилась книга. Про неї згадують в працях про Панiвецьку друкарню, але сам твiр не тiльки не був перекладений, не перевиданий, але й належним чином не проаналiзований. А саме з цього почалося книгодрукування в нашiй областi.

У першiй третинi ХIХ столiття епiталами на Подiллi польською мовою писав С.Трембецький, той самий, що у своїх вiршах твердив, шо на красивому Подiллi течуть молочнi рiки, а береги - кисiльнi...
Євген НАЗАРЕНКО

Фото з коптера, серпень 2015 р.

Панівецький замок та Колегія з неба.
Панівецький замок та Колегія з неба.

Руїни панівецького замку на старій польській поштівці

Фотографія авторства кам'янецького фотографа Міхала Грейма - на листівці польського краєзнавчого товариства.
Руїни панівецького замку на старій польській поштівці


Панівці з дрону
Панівці з дрону. 2015 р.
Село Панівці на Кам'янеччині
аерофотографії центру Верхніх Панівців біля Кам'янця-Подільського
аерофотографії центру Верхніх Панівців біля Кам'янця-Подільського
Серпень-2015. Перший політ квадрокоптера над Панівцями
Костел, фундований Старжинськими. Фото до 1914 р.
Панівці. Костел, фундований Старжинськими. Фото до 1914 р. З 9 тому "Дій резиденцій на Кресах давньої Речі Посполитої" Романа Афтаназі
Церква в Панівцях
Cerkiew w Paniowcach. Церква в Панівцях. Липень-2009.
Церква в Панівцях. Серпень-2015
Міст відново вже з сусіднього лісу
Most, Paniowce
Недобудований залізничний міст у Панівцях
Червень-2006. Недобудований (1916) залізничний міст через Смотрич у Панівцях
Недобудований міст над Смотричем в Панівцях. Червень 2006 р.
Недобудований міст у Панівцях, вид з квадрокоптера. Серпень 2015 р.
Дата побудови мосту очевидна.
Дата побудови мосту очевидна.
Панівці. Пілони недобудованого у Першу світову мосту через Смотрич
Панівецькі хати
Колись в Панівцях хати розписували від руки.
Панівецькі хати. Фото С.Таранушенка (1924 р.). З книги "Пам'ятки архітектури Подільської губернії" (Харків, 2013 р.).
Панівецькі хати. Фото С.Таранушенка (1924 р.). З книги "Пам'ятки архітектури Подільської губернії" (Харків, 2013 р.).
Панівецькі хати. Фото С.Таранушенка (1924 р.). З книги "Пам'ятки архітектури Подільської губернії" (Харків, 2013 р.).
Панівецькі хати. Фото С.Таранушенка (1924 р.). З книги "Пам'ятки архітектури Подільської губернії" (Харків, 2013 р.).
Панівецькі хати. Фото С.Таранушенка (1924 р.). З книги "Пам'ятки архітектури Подільської губернії" (Харків, 2013 р.).
С.Таранушенко. 1924 р. Каркас хати
С.Таранушенко. 1924 р. Каркас хати в Панівцях
Була друкарня, стала стайнями. Акварель Наполеона Орди
Наполеон Орда. Господарчі приміщення маєтку Старжинських у Верхніх Панівцях. 1870-ті рр. N. Orda. Paniowce Wyżne. Zabudowania gospodarcze przy pałacu Starzyńskich
Колегія і замок здалеку
Залишки середньовіччя у Панівцях. Березень-2014 р.
Колегія і замок здалеку. Липень-2009.
Залишки середньовіччя у Панівцях. Березень-2014 р.
В адмінприміщеннях Старжинських зараз пошта і садочок
В адмінприміщеннях Старжинських зараз пошта і садочок
З боку Смотрича. 1880
З боку Смотрича. 1880
Лютеранська каплиця 16ст. 1880
Лютеранська каплиця 16ст. 1880
Руїни замку
Руїни замку в Панівцях на Поділлі. Стара літографія з журналу Kłosy
Руїни замку в Панівцях на Поділлі. Стара літографія з журналу Kłosy (1872 р.)
Замок в Панівцях. Литсівка з фотографією Міхала Грейма (Кам'янець-Подільський)
Palac w Paniowcach, Podole. Napoleon Orda
Paniowce, palac
Палацу вже нема
А ось цього палацу Старжинських у Панівцях вже нема
Ще фотографії палацу Старжинських.
Ще фотографії палацу Старжинських.
Ще фотографії палацу Старжинських.
Замок Яна Потоцького
Замок Яна Потоцького в Панівцях
Старі стіни ще стоять. Надовго?
Старі стіни ще стоять. Надовго?
БУЛИ
БУЛИ
БУЛИ
Загальний вигляд села
Загальний вигляд села
Міст знизу. Вражає
Міст знизу. Вражає
Тихий Смотрич
Тихий Смотрич
Смотрич в Панівцях
The river Smotrych in the village of Panivtsi, Ukraine
Зруйнований млин. 2006 р.
Зруйнований млин. 2006 р.
Панорама села. Жовтень-2006.
Панорама села. Жовтень-2006.

"Замки і храми України" - некомерційний cайт, що підтримується фактично силами і ентузіазмом однієї людини. Допомогти проекту:
гривневий рахунок 4149 5100 9101 3567

євровий - 5168757402858452

Patreon

Ваш внесок допоможе не зневіритися в тому, що роблю вже 20 років. Дякую.

Екскурсійний супровід у мандрівці Кам'янцем-Подільським, Поділлям та Західною Україною в цілому: kamienczanka@gmail.com

© All rights reserved.
Всі права на матеріали охороняються у відповідності до законодавства України.
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за попередньою узгодженністю
Розробник