Координати: 48°53′34″ пн. ш. 27°10′05″ сх. д.
Понад 800 жителів.
Карта.
Кармічні близнюки, сюжет для теле-шоу "Вісті потойбічного": в Україні є два села з назвою Капустяни (друге на Вінниччині) - і в обох збереглися перебудовані панські маєтки, і в обох екс-маєтках зараз сільські школи.
На цьому містика закінчується, залишається сувора реальність: до Нової Ушиці зовсім недалеко, але дорога страшна (я взагалі йшла спочатку пішки - з Глібова. Дорогою придумувала, як з підручних матеріалів найпростіше спорядити собі гумаки або чуні - хоча краще вже б танк, йому болото по гусеням). Якщо ви раптом захочете теж побачити капустянський маєток і з траси Нова Ушиця-Віньківці біля зупинки "Капустяни" направитесь до села стрімкою гіпотенузою, вас чекають три кілометри вибоїн до села, потім кружляння Капустянами в пошуках, а де ж. А далеко, в протилежному кутку поселення: орієнтуйтеся на стару бруківку, її тут на волинський манер називають "сошею". Позаду залишаться і будинок культури, і страшнюча церква (діти з кубиків гармонійніші споруди роблять), і - якщо вам пощастить з ним зустрітися - суворо-срібний мачо Ватутін. Радянський генерал таки бував на Хмельниччини під час визволення України від нацистів - але десь в районі Славути. Ну, таке. Вам по шосі, слово-пароль - "школа".
А далі я займуся найпозорнішим: рірайтом вікіпедії. Бо інформації про капустянський маєток взагалі НЕ-МА-Є. Тому побіжно згадаю трипільське поселення на околицях села та знайдені середньовічні срібні сережки, потім зазначу, що в минулому село складалося з Капустян і Лопатівки. Знову включу містику: в XV-XVI ст. сюди начебто прибули переселенці з тих, інших Капустян. Всі колоністи люблять називати нові батьківщини на честь старих, от і маємо. Як тут з врожаями капусти, я не знаю.
Село було чимале (1707 жителів у 1897 р.): тут був центр волості (гміни). В селі булатриверха дерев'яна Успенська церква (1706), зведена на місці старішої. Її розібрали у 1888 р. - бо поруч з 1881 р. зводили нову, теж дерев'яну, але одноверху і з дзвіницею. Явно в синодальному про-російському стилі - тому подільська старенька заважала і не вписувалася.
Далі вікіпедія видає власну порцію містики: Капустяни належали свого часу всьому польському цвіту: Язловецьким, Домбровським, Любомирським, Мнішекам, Яблуновським... Далі пішло зрозуміліше: Стадницькі і Бурдики. Напевно, саме останнім і належав скромний панський двір, зведений на межі ХІХ і ХХ століть. Саме Бурдикам належалдо село згідно "Словника географічного Королівства Польського" за 1882 р.
Добре помітно, що споруда перебудовувалась: старіша частина має цікаві вікна та монументальний вхід. Неподалік від школи-палацу - те, що цілком могло бути колись парком.
