Карта
50°13′28″ пн. ш. 24°32′57″ сх. д.
Якась залізнична назва в цього села - а все просто, так в радянський час боролись з немилозвучними топонімами. Холоїв - це ж ледь не Холуїв, а в соціалістичній державі холуїв немає! Аргумент про те, що це всього лише гідронім (через село протікає річечка Холоївка) не рахується. Під нову назву навіть легенду придумали - мовляв, тут сходять автомобільні і залізничні шляхи, плюс історичний Волинський шлях - і всі немов у вузол зав'язуються. Ну-ну :о).
Анекдот - річку ТЕЖ перейменували. На Хохолівку. Москвофіли і українофоби вже потирають долоні.
А насправді в документах (в яких село фігурує ще чи то з 1500 р., чи то з кінця XV ст.) зустрічаються різні варіанти назви - і Голоїв (тут би радянським функціонерам вчулася порнографія), і Холиїв. Місцеві стверджують, що за Середньовіччя в Холоїві був навіть оборонний замок в урочищі Вал, чиї земляні вали й дали назву урочищу. Вали ще було помітно сто років тому. Де замок - там підземелля, холоївська твердиня начебто мала підземний коридор до урочища Шалятки.
З середини XVII ст і аж по Другу світову Холоїв був цілком собі містечком (з чималою єврейською громадою) і нараховува в 1921 р. понад 4 тисячі мешканців. Сьогодні тут проживає близько 1600 жителів, але назвати Вузлове рядовим селом язик не повернеться. Ви десь бачили в рядових селах фонтани з керамічними, смішнючими зелено-синіми пташками і пташенятами? При цьому ще й ДІЮЧІ? Во-во. Тут схожа історія як з Білим Каменем - на присмерку радянської епохи з Вузлового ліпили зразково-показовий населений пункт зі зразково-показовим колгоспом ім. Я.Галана (в нас схожа ситуація була у Макові). Про цю ліпку ще пам'ятають доріжки, які ведуть від траси до центру (центр десь метрах в 350 від дороги), велетенські як на масштаби села розміри будинку культури, школи, сільради тощо. І - фонтан!
При мені його чистили (ми ще пожартували з чоловіком, що цим займався, про види пташок) - а потім і запустили. Серпень же, спека. Так і треба.
А ще тут є спиртзавод, курятники фірми "Еко", ліцей під егідою Львівської політехніки (в якомусь сенсі теж курятник. Це я так невдало жартую:)). Хоча що туристам до спиртзаводів - тільки сморід від відстійників. А от пам'ятка архітектури державного значення - це вже цікавіше. І така у Вузловому є.
Дерев'яна хрестова у плані триверха Покровська церква зведена у 1724 р. громадою села на чолі з церковним братством - і не без фінансової підтримки графа Фелікса Мієра. Пізніше храму покровительствував інший граф - Бадені. Шкода, що на даху вже давно не ґонт, а бляха - плюс я потрапила якраз на ремонт святині, коли вона була у риштуваннях. Храм по периметру оточує піддашшя.
Каркасна дзвіниця-ровесниця (теж дерев'яна) оновлена в кінці ХІХ ст. (ймовірно, у 1896 р., коли храм перебудовувався - хоча польські джерела датують перебудову церкви початком ХХ ст.). Стіни церкви того ж року розписав Петро Холодний. Але розписим - то таке,а от прегарний бароковий іконостас таки вартий уваги. В.Громик наводить легенду, що іконостас подарував храму Ян ІІІ Собєський перед походом на турків (ймовірно, мався на увазі 1683 р. - а що, стилістично підходить - якщо це не пізніша стилізація під жовківське бароко. А це навряд чи стилізація - за переказами, іконостас у XVII ст. виготовили два монахи з Крехова).
Навколо Покровської церкви є ще кілька стареньких дерев'яних хат, котрі пам'ятають, як Холоїв містечком був.
Покровська церква не перший храм Холоїва - документи фіксують тут наявність церкви (і корчми) вже у 1531 р. В 1618 р. кормів вже було дві.
Новішу муровану церкву я прийняла за новороб - але в путівнику Г.Раковського її датують 1908 р., та ще й пишуть про сильно понищений костел з 1903 р. От костела я і не бачила - чи є він ще взагалі?
