Колись давним-давно, в іншому житті, я працювала вчителем і була бідніша за церковну мишу.

Якщо ви вважаєте, що це дещо дивний спосіб почати розповідь про будинок, де міститься вінницьке управління містобудування і архітектури, то ви помиляєтесь. Все логічно: колишня вчителька розглядає будинок колишнього вчителя - і дивується такій от модерновій розкоші. Так-так, капітан Четков, власник цього еклектичного дива по вул Пушкіна, в самому центрі Вінниці, був вчителем - викладав фізкультуру в реальному училищі.

І він був не винятком. Ось вам ще один доказ: так виглядає будинок вчителя історії жіночої гімназії Славутинської. Цей палац вже не у Вінниці, а в рідному Кам'янці, там будинок дитячої творчості.

Та повернімося до Вінниці. Дворянин і відставний офіцер-артилерист капітан Олександр Матвійович Четков прибув у Вінницю на початку ХХ ст. Сучасникам він запам'ятався як непоказний, похмурий і незграбний чоловічок, учням - як занудним вчитель нецікавих уроків, батько ще однієї вчительки (дочка Четкова викладала в жіночій гімназії, зараз це міська гімназія № 2). Сіра шинель, виразний Ніхто, один з мільйонів тих, про кого пишуть "без особливих ознак" - але саме непомітний капітан залишив по собі найпомітнішу модернову споруду Вінниці.

Звичайно, проектував дім-красень не пан артилерист. Для цього близько 1910 р. було найнято київського архітектора Василя Павловича Листовничого (1876-1919, викладача Київського іституту цивільних інженерів). Це ім'я добре відомо киянам і булгаково-філам: Листовничий був власником будинку  № 13 на Андріївському спуску, в якому певний час мешкала родина Булгакових і куди Михайло Опанасович поселив своїх героїв Турбіних. Архітектор теж потрапив у роман, причому в єдину фразу письменник вклав всю свою неприязнь до Листовничого: на нижньому поверсі жив "інженер і боягуз, буржуй і несимпатичний Василь Іванович Лисович". Булгаков Листовничого часто і банально заливав, ось так сусідські сварки ввели архітектора в історію російської літератури ну чистим тобі бабаєм.

Капітан Четков мешкав у будинку свого імені лише три роки, і в 1913 р. здав споруду в оренду державі. Що сталося з артилеристом-фізкультурником після революції, невідомо - він покинув країну (в Москві залишилися його син Володимир та брат). А ось Листовничого в 1919 р. розстріляли більшовики.

Все вище було написано за статтею Валентини Калиниченко. Далі - дані з ЖЖ.

Якийсь час в будинку містився медичний заклад, а зараз тут працюють архітектори. Ну, логічно.