Карта
Координати: 49°10′19″ пн. ш. 26°40′27″ сх. д.
Близько тисячі жителів.
"Жищинці!.. Скільки глибини у цьому співучому слові…"
Це не моя цитата, це з групи "Жищинці THE BEST" в якійсь з соцмереж. Я б про співучість літер "жищ" в житті б не придумала - і "про дивовижну сільську природу" теж. Природа як природа, звична подільська. От трішки б південніше - там вже Медобори, там вже ефект вау-вау. А в Жищинцях - ліс, поле, розбита до каміння дорога повз залізничний переїзд. Таке, знаєте.
В Жищинцях не таке лише одне - палац родини Свідерських, що хиріє у затінку нової школи. Він стоїть на узвишші у центрі - дивно так стоїть, бочком до великого ставу внизу. Гармонійна іграшка тих часів, коли класицизм почав поступатися нео-готиці, жищинський палац - один з самих симпатичних маєтків Поділля. Принаймні для мене.
Тут колись була школа, але вже давно будівля ніяк не використовується - хіба сільська золота молодь пробереться в зачинений палац щоб побухати. Ніяких слідів колишнього панського життя всередині не видно: грубки хіба старі, та й по всьому.
В палаці дивовижно низька стеля - як в хрущовках. Чи то власники були коротеньки, чи просто на матеріалах економили, але ця мініатюрність лише додає загальному вигляду отієї чарівної іграшковості.
Реєстр пам'яток місцевого значення Городоччини датує споруду І половиною ХІХ ст.. що вкрай розпливчасто. На жаль, ні Роман Афтаназі, ні Антоній Урбанський про Жищинці не згадують і словом. Не знаю ні дати побудови, ні прізвища власників - фактично, не знаю нічого.
Недалеко від палацу, за монументом поляглим у Другій світовій - гамазей (склад збіжжя) з ХІХ ст. Хто його знає, може, це залишки господарських споруд маєтку?
В ставку подвоюються височенні, якісь зовсім баварські шпилі костельних дзвіниць. Костел Непорочного серця Богоматері - новесенький, його звели в 1992-1996 рр., а в 1997 р. освятили. Городоччина взагалі оплот подільського католицизму, так що дивуватися нічому. Місце хороше вибрали, вдале.
UPD. Згідно з довідником "Населенные места Подольской губернии", Жищінці наприкінці ХІХ ст. належали родині Свідерських. Може, це і були власники палацу?
