English   Контакти   Книги   Новини   RSS   Галерея   Телетайп   Населені пункти   Типи об'єктів   Топ-13   Блог   Guest-Up-Oh?  
Вербовець
Стара казка подільського Вербовця. 28 вересня 2014 року. Хатинка мене таки дочекалася.

Стара казка подільського Вербовця. 28 вересня 2014 року. Хатинка мене таки дочекалася.


Церква Покрови (1821-1832) у Вербовці Ушицького повіту. Фото Юхима Сіцинського. З книги "Пам'ятки архітектури Подільської губернії"

Церква Покрови (1821-1832) у Вербовці Ушицького повіту. Фото Юхима Сіцинського. З книги "Пам'ятки архітектури Подільської губернії" (Харків - 2013).


Координати: 48°43′32″ пн. ш. 27°25′57″ сх. д.

Біля 600 жителів. Перша згадка - 1439 р. 

Карта

 

Вербовець приймає на себе подільську естафету біля кордону з Хмельниччиною - і тримається гідно. Я запримітила його ще у 2007 р., коли їхала повз село у Могилів-Подільський - око зачепилося спочатку за пасторальну хатку під очеретяним дахом на в'їзді у Вербовець, а потім за шикарно поставлену церкву на виїзді з поселення. Ні костелу, ні синагоги я в той раз не роздивилася, але хатка залишилась десь всередині, "на зворотньому боці повік" (десь так було в Набокова, здається?). Час від часу вона нагадувала про себе, бажання встигнути і побачити її нарешті втілилося у реальність 28 вересня 2014 року - я відправилася на це blind date з Грицем і мамою, але повноцінного знайомства не вийшло. На серпантині не дуже машину зупиниш - небезпечно. Зате на всі інші цікавинки Вербовця поглянула. До хатки підійшла вже у 2015 та 2016 рр. А зиму 2016-2017 хатинка вже не пережила. Завалилася :*(. 


 З історії Вербовця

Костел у Вербовці - доглянутий

Костел у Вербовці - доглянутий

Вербовець - еталонне Східне Поділля, практично ідеальне. Таким от воно і має бути: аграрна м'якість пейзажу; світлі нестрашні ліси; радянських ще часів брами у квітах та оленях; гірські серпантини без гір - тут все головне відбувається внизу, "по долу", а не на вершинах, бо і немає їх, тих вершин; достатня кількість архітектурних метрик давності власної історії у містечок і сіл. Не у всіх, звичайно, але це останній фронтір насичених подорожей, які не дуже й треба планувати - все одно за годину дороги автівкою чи бусом натрапиш на щось варте уваги. 

Тим дивніша ситуація з Вербовцем - туристи тут не водяться. Такі пейзажі, і костел он який, і синагога, а як чудово видно Покровську церкву із серпантину на Муровані Курилівці (до них всього кілометрів сім, і там бундючний палацовий комплекс Комарів) - а туристів немає.

Будуть, думаю. Колись.

 

Вербовець зовсім не виглядає на свої... ні, не роки, а статистичні дані. 500 жителів? Всього? Та тут площа ледь не більша за райцентр, Курилівці! Та тут все ще відчувається дух нехай не міста, але містечка - поліетнічного, з жидівськими крамницями, з ехом органу в недільний ранок, з українськими хатками під очеретяними дахами. Але Sic transit gloria mundi - і вербовецькі кращі часи вже десь у кращому світі. 

Глибокі яри, подільські гори навиворіт, тут нависають над річечками Батіг і Батіжок, такими прикро-маленькими, що і не згадаєш їх після візиту в село. Певно, і справді вони в'юнкі та тонкі, як батоги у пастуха. Високі ці глинисті береги захищають Вербовець від холодів, але й завдають клопоту в сніжні зими - навіть думати не хочеться, як на серпантинах ожеледицею важко автівкам, як течуть брудні струмочки на селянські обійстя і Вітрянки, і Пеці в дні сильних злив. Вітрянка і Пеця - назви вербовецьких кутів, як добре, що стаття про село у Вікіпедії настільки докладна :о)

Звідти й дізнаєшся, що з 1566 р. Вербовець був власністю Роха Горецького, а потім Станіслава Горецького. Саме Станіслав 7 червня 1607 р. і отримав від короля Сигізмунда ІІІ право утворити тут місто - зрозуміло, пообіцявши укріпити поселення замком, а міщан звільнити від податків на 12 років. Місце ж стратегічне, Волощина поруч, замок не завадить. Магдебургія йшла в комплекті з гербом - рука з мечем замахувалась на когось на червоному полотнищі. Суто міський привілей на ярмарки реалізувався у Вербовці двічі на рік - на Вознесіння та в понеділок після дня св. Лаврентія місто ярмаркувало по 8 днів поспіль. А щотижня у четвер влаштовувались менші базари. На той час у щойно ствреному містечку проживало 1144 православних, 583 католики і 1934 іудея.

 

Герб Вербовця

Герб Вербовця

 

Так, іудеїв у Вербовці було завжди багато - поки в Другу світову нацисти не знищили їх всіх. Всіх - крім одного. Був ковалем, міг знадобитися. Його застрелили вже коли нацисти відступали з України. 

Місцеву юдейську громаду старожили все ще пам'ятають - чорняві волоокі люди у іншіому, не сільському одязі, мешкали поруч, хоча диффузія між різними етно-громадами майже не відбувалася. Можливо, й через мовний бар'єр - сини Ізраілю говорили на ідиш, хоча й знали українську та польську, а часом і російську мови. Українці ж, хоча й наймалися у єврейські майстерні чи господи працювати, ідишу не розуміли. Іудеї були майстрами і лікарями, часто - чоботарями. Кашкети відрізняли їхніх чоловіків від посполитих українців та поляків, жінки ж вдягали довгі сукні та спідниці, які були набагато ошатнішими за буденний одяг селян-християн. Вербовецькі називали сусідів-іновірців "хабе" - і до цього часу неслухняну корову виганяють з чагарів з криком "Куди полізла, хаба!" А ще лякали дітей страшилками про виготовлення маци, для якої - ну звісно - потрібна була кров християнської дитини. Дитину начебто кидали у бочку, набиту цвяхами - і перекатували її з боку на бік. Але якщо дитина була худенька, її спочатку відгодовували цукерками. Не здивуюся, якщо ці страшилки до цього часу живуть в народі. 

Конфесійна різноманітність, одначе, мала свої відтінки. Католики, православні та ізраїльтяни здавна навчилися терпіти одне одного, а от до "штундів"-протестантів, котрі з'явилися у Вербовці ще в царські часи, ставилися злегка вороже, не розуміли їх і не любили. Зараз все змінилося - і на фундаментах старого жидівського будинку вербовецькі баптисти звели свій будинок молитви. Символічно. 

 

Так, щось від теми відволіклись. Продовжимо середньовічною історією.

Засновник містечка відзначився при взятті Смоленська, за що король у 1616 р. записав Вербовець його дочкам Софії, Маргариті, Катерині, Єлизаветі і Дорофеї. У 1629 р. Вербовець і частина Бахтина належали вже Стефану Волянському. В часи Хмельниччини і містечко, і його замок, і місцеві католики та іудеї сильно постраждали від козаків. Православні ж самі повтікали куди могли від козацької люті. Люстрація 1665 р. стверджувала, що у тодішнього власника міста, галицького хорунжого Стефана Злочівського, не було жодного селянина. 

1708 р., коли Вербовець належав Олександру Грущинському, його ще раз зруйнували козаки. В середині XVIII ст., коли старостою був Раденський, у Вербовці нараховувалось 144 двори. Містечко знову оживало: тут рубали ліс, добували поташ і селітру. 

За другим поділом Польщі Поділля відійшло до Російської імперії, та місцевий власник Броневський відмовився підписувати homagium на вірність цариці. Мав на кого рівнятися - власниця Мурованих Курилівців Катерина Коссаковська теж не підписала, бо Росію ненавиділа. Ну, але в Коссаковської були зв'язки - і маєток залишився за нею, а от Броневському пощастило менше. Вербовецьке староство у шляхтича відібрали і продали Дмитру Трощинському. 

Певний час (після 1796 р.) Вербовець був навіть центром повіту. Станом на 1797 р. тут мешкало 1394 християнина та 1242 іудея. У 1804 р., коли було утворено (Ново-)Ушицький повіт і Вербовець втратив свій статус, містечко купив граф Собанський. Ще за три роки до Вербовця приписали села Житники і Дурняки (зараз Любомирівка), трохи пізніше - Ставчани і частину Бахтина. 


 На що дивитися

Осінні квіти у вербовецькому костелі

Осінні квіти у вербовецькому костелі

 

Кріпацтва тут не знали - брали у поміщиків в оренду землю. З 1832 р. діяла міська Дума - її приміщення потім ще довго слугувало сільрадою. У 1885 р. у Вербюовці запрацювало міністерське однокласне училище. З 1899 р. - церковна школа грамоти для дівчат. 

Міський дух ще вгадується у чималій синагозі - певно, з ХІХ ст. Вона стоїть напроти школи, в самісенькому кінці серпантину - і дивно, як у неї не в'їжджають місцеві джигіти, котрих не зупиняють навіть численні ями та плавуни. У ній спочатку влаштували сільський клуб, та він був якимось не надто щасливим, тому вже давненько там спортивні зали і шкільна бібліотека - ну, хоч так. Споруда, яка живе, має шанс вціліти - це особливо яскраво помітно на контрасті з цілковитими руїнами олійного заводу і млина поруч. Певно, саме тут стояли заїзди єврея Бреймана, які згадує Вікіпедія. Зараз в пустках вікон час від часу вигулькує фантасмагорією грива білого коня.

Чималенький будинок емігранта Урця пристосували під школу - все одно йому в Америці він вже не потрібен. Ще одна двоповерхова кам'яниця, в якій жили сестри Марфа Боржемська та Домна Марчинська, теж працює частиною сільської школи. Промтоварний магазин розмістився у будинку Пілгаєцького, колишню церковну плебанію перетворили у інтернат. 

Покровська церква (1821-1832, зведена на місці згорілої у 1820 р. дерев'яної святині) зараз мало схожа на свій портрет, зроблений Юхимом Сіцинським - в його часи ще не було прибудовано бабинець і високу дзвіницю з натяком на синодальний стиль. 

Дві стіни на березі Батіжка, начебто залишки зруйнованого землетрусом костелу, я не бачила. 

Костел Михайла Архангела зведений на старому замчищі у 1802 р. Я поблукала навколо храму і новенького доглянутого монастиря сестер-служниць, обійшла їх - ніяких натяків на фортифікації вже немає. Спочатку  (з березня 1990 р., начебто) монахині та священик мешкали у 150-річній плебанії, котра встигла побути і сільським садочком, і конторою колгоспу, і приватним помешканням. Зараз, після пожежі і ремонту, плебанію годі пізнати. На подвір'ї викопали 30-метровий колодязь. 

Первісний костел був колись дерев'яним, зведеним на кошти польського короля Сигізмунда ІІІ - і було це в 1607 р. Вже у 1717 р. він був руїною - тож у 1752 р. святиню відновили. Храм згорів у ніч на Пасху 1798 р. від розведених святкуючими селянами вогнищ. Громада зібрала кошти на мурований костел, який аж у 1829 р. консекрував єпископ Ф.Мацкевич. В 1909 р. споруду реставрували, у 1920-1960 рр. храм не діяв. Вже в часи незалежності, за священика Вілька, було відреставровано споруду. 

В костелі щоліта відбуваються дитячі "оази" - своєрідні табори з католицьким ухилом для дітлашні з кількох областей. 

Хатка під очеретяним дахом, мій вербовецький маячок, у жодний перелік пам'яток архітектури не потрапила - та все ж мене дочекалася. Побачила її мама - вже коли ми покидали село. Вона вигулькнула десь з-за дерев, самотня, в казковому мереживі з дикого винограду, вже десь під кінець серпантину, вже майже нагорі. Я дуже скиглила і прохала зхупинитися, та на такому повороті і на такій дорозі це було неможливо. Тож мрія сфотографувати Гриця гномиком на ґаночку старої хатки так і лишилася мрією. Буде за чим повернутися у Вербовець. 



Вербовецькі панорами
Вид на село Вербовець (Муровано-Куриловецький район)

Вербовецькі панорами


Мозаїчна зупинка в Вербовцю Муровано-Куриловецького арйону
A mosaic bus-stop in the Verbovets village in Ukraine
Помираюче мистецтво соціалістично-мозаїчної зупинки

Помираюче мистецтво соціалістично-мозаїчної зупинки


Монашка тихо грала на гітарі

Монашка тихо грала на гітарі


Вербовецький костел. червень-2016, зйомка квадрокоптером
Вербовецький костел. червень-2016, зйомка квадрокоптером
Костел у Вербовці видно з серпантину від села Любомирівки
Біля вербовецького костелу - гарно доглянута територія
Грот з мадонною біля костельної брами у Вербовці

Вербовецький костел


Монастир сестер-служниць у селі Вербовець на Вінниччині

Монастир сестер-служниць


Церква у Вербовці поставлена у правильному місці
Серпень 2007 р. Перший погляд на Вербовець

Церква у Вербовці


Синагога у Вербовці на Вінниччині
A synagogue in the village of Verbovets (Wierzbowiec) in Ukraine
В синагозі облаштували спортивні зали

В синагозі - спортзал


Будинок Урця став школою

Будинок Урця став школою


Було колись містечко Вербовець

Було колись містечко Вербовець


Дивний пагорб

Дивний пагорб



Лісок на околиці

Лісок на околиці


На майже гірському серпантині

На майже гірському серпантині


Прощавай, Вербовець

Прощавай, Вербовець


© All rights reserved.
Всі права на матеріали охороняються у відповідності до законодавства України.
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за попередньою узгодженністю
Розробник