18 червня 2009 р. Церква в Скориках

Карта

Скорики (відомі з 1598 р. як Скориківці, названі, ймовірно, за першим поселенцем) над Вовчком на Тернопільщині - популярні. Це для краєзнавців вони відомі своєю тридільною дерев'яною церквою Івана Богослова з XVII ст. (за іншими даними, з 1744 р. - можливо, це дата відновлення). Людям, від архітектури далеким Скорики асоціюються з колишнім колгоспом-міліонером - і сучасним велетенським фермерським господарством, де поля вимірюються тисячами га, а добрива закуповуються ешелонами. Кожному своє. :о)

Храм стоїть в центрi села, він практично не скапарений "поліпшеннями" у вигляді бляхи чи ондуліну - і лише неоковирна _хай-теківська_ капличка в ядучих штучних квітах поруч дисгармоніює з старою спорудою.

Ключі від храму можна взяти в жінки-дяка Зої, що живе неподалік вулиці, на яку дивиться дзвіниця храму. Тільки Зоя не завжди буває вдома...

Г.Логвин писав, що церква в Скориках - дуже своєрідна. Нава (7,20 на 7.35 м) та бабинецьз вівтарем (обидва 5,75 на 5,7 м) в планах майже квадратові. Святиню оперізує опасання на фігурних кронштейнах., з якого виростають гармонійні зруби з восьмериками помірної висоти. Верх нави майже вдвічі перевищує бічні (14 м). Своєрідним є й інтер'єр. Бабинець має хори і відкривається у наву двоярусною фігурною аркою. Шестиярусний іконостас вражає багатством. Переказ стверджує, що його діставили сюди на волах з Києва за наказом Богдана Хмельницького.

Дзвіниця в храму нова, мурована. Храм було реставровано в 1989-1991 рр. Іконостас було позолочено в 2000 р. Кажуть, на реставрацію кошти давав Л.Кучма, який був у селі в 1999 р.

За легендами, в скорицькій церкві начебто в 1649 р., перед походом на Збараж, сповідалися і причащалися козаки з армії Богдана Хмельницького.

Скорики описані в романі "Золота Липа" Іллі Дубинського, який перебував тут у липні 1920 р. як командир полку дивізії Червоного козацтва В.Примакова.

У травні-липні в Скориках розміщувалась редакція газети 1-го Українського фронту "За честь Батьківщини", в якій працювали А.Малишко (він присвятив селу вірш), С.Скляренко, Л.Дмитерко, С.Борзенко.