Карта

Так вже склалося, що для мене все, що східніше за Селище - вже московські околиці. Верталася в квітні додому через Ніжин: відчула потребу побачити шматок іншої, не-західної України. Місто виявилося симпатичним. Була приємно вражена українською мовою в маршрутках (не всюди... але буває). А ще приємніші враження залишив найстаріший собор міста, Миколаївський.

Козацьке бароко для мене поки що terra incognita - ось і познайомились.

Розташований собор в самісінькому центрі старого Ніжина. Напроти - два грецьких собори. З іншого боку, під стінами музею "Поштова станція" - сидить гарна бронзова Марія Заньковецька.

Собор звели в 1658 році на кошти козаків та міщан Ніжина. Чималу суму дав на храм ніжинський полковник Іван Золотаренко, цілком реальний герой "Конотопської відьми" І.Квітки-Основ'яненка. В стінах церкви в 1663р. складав присягу новообраний (на Чорній раді під Ніжином, де ж ще?) промосковськи налаштований гетьман Лівобережної України Іван Брюховецький, про що згадується в "Літописі Самовидця".

Три роки воював гетьман з поляками та гетьманом Правобережної України Тетерею, аж поки й сам в 1667р. був не змушений під тиском обурених Андрусівським договором козаків розірвати союз з Москвою та підняти антицарське повстання. За що й поплатився: самі ж козаки і вбили Брюховецького в червні 1668р. в с.Будищі. Проте, з його суперниками по виборчих перегонах на Чорній раді (Сомком та Золотаренком) обійшлися не краще...