English   Контакти   Книги   Новини   RSS   Галерея   Телетайп   Населені пункти   Типи об'єктів   Топ-13   Блог   Guest-Up-Oh?  
Мурафа
Він просто неймовірний! Наш політ над домініканським монастирем з костелом Непорочного Зачаття у Мурафі у серпні 2017 р.
Амвон (казальня) та головний вівтар костелу в Мурафі.
Костел в Мурафі. Гравюра з польського тижневика Kłosy (№ 543 за 25.11.1875, с.352).

Карта

Населення - близько 2,7 т.ж.

Батьківщина Івана Сірка. Перша письмова згадка - 1432 р. 

В радянський час (до 1989 р.) село називалося Жданово. 

Координати: 48°45′59″ пн. ш. 28°13′05″ сх. д. 

 

Зараз буде сконцентрований суб'єктивізм, але це ж мій персональний, а, отже, і суб'єктивний сайт. Тому можна.

На мою думку, Мурафа повинна стати одним з головних туристичних магнітів всієї Вінницької області. Повинна - і все. Бо це село - квітнесенція Вінниччини. Бездоріж'я - є. (Сподіваюся, йому недовго лишилося). Тотальна скромність всього, в тому числі природи (навіть звичні для цієї частини Поділля кручені серпантини - і ті десь зникають на горизонті) - є. Відчуття, що ось воно, in the middle of nowhere - є, ще й яке. І тут тебе б'ють під дих ошатним костелом аж до неба. Що, не очікували? Вінниччина - вона вся така, сплетена з провінційності та сюрпризів. 

 

Дивуватися костелам на Вінниччині не варто - Поділля та Житомирщина вже давно самі римо-католицькі області України. Дивуватися стилю храму дивно теж - ну а що ж ще, як не бароко, могло бути зведеним наприкінці XVIII ст.? Архітектурна мода на Поділля вічно запізнювалася на кілька декад. Дивуватися треба іншому: масштабу. В галереї праворуч є багато коптеро-кадрів: я спеціально кружляла над комплексом, щоб опукліше було помітно, наскільки костел вибивається з оточення, наскільки він домінує над Мурафою. 

Мурафа ж хай і чимале, але ж село. А ця двобаштова базиліка прикрасила б собою і велике місто. І вже хоча б заради цього контрасту (село - і височенний класний храм) і варто їхати у Мурафу. 

Тепер давайте про історію. 

З історії домініканського монастиря в Мурафі

Фундаторська дошка І.К.Потоцького

Домініканців у Мурафу запросила ще у 1627 р. Ядвіга Язловецька. На її кошти спорудили перший храм, ще дерев'яний. Під час національно-визвольної війни під приводом Богдана Хмельницького кляштор постраждав на хвилі ляхофобії козаків: у 1648 р. обитель спалили, а її настоятеля Домініка з Меджибожа вбили. 

Величезну і величну кам'яну махіну для домініканців тут будують у 1786-1791 рр., коли Мурафа належить генерал-поручику та литовському підчашому Іоахіму Каролю Потоцькому, барському конфедерату. Магнат і домініканців не обійшов увагою, і про Мурафу, на той час містечко, пам'ятав: відкрив тут ремісничі цехи та завод селітри, вимостив головну вулицю поселення. Благодійника і поховали у його дітище, в крипті під костелом.

Маєток Потоцького не пережив радянські часи, зараз від нього лишилися тільки рештки парку. В тому парку шляхтич колись тримав звіринець - за модою тих часів. Я запитувала пана Михайла, місцевого художника, чи не пам'ятає він хоч щось про маєток Потоцького - ні, не пам'ятав. Шкода. 

 

Підпорна стіна з її бароковими вихилясами стоїть на місці колишніх замкових мурів - ну, так кажуть. Башти колись стояли на всіх чотирьох кутах стіни, зараз їх є дві. За нашаруваннями ремонтів їхній справжній вік і не вгадати. Найстаріша - нібито південна, п'ятикутна, перероблена з башти замку. Північно-східна вежа - шестигранна. 

Корпус келій - споруда теж барокова, з високим дахом і товстезними стінами. 

В інтер'єрі храму збереглися пам'ятні таблиці (на честь початку ХХ століття та фундаторська дошка Іоахіма Кароля Потоцького) та герби Потоцьких та Грохольських. Вітражі були виготовлені у Варшаві у 1895 р. Стації хресної дороги, виконані у вигляді горельєфів, теж походять з кінця ХІХ ст. і теж були виготовлені у Польщі. Тоді ж було замінено і амвон храму. 

Весь цей масштабний комплекс закінчили лише за два роки до другого поділу Польщі, після котрого Поділля потрапило до імперії Романових. І перші кілька десятиліть католиків не чіпали: ані панів, ані селян. Католикам - за монаршими планами - мало б житися краще, ніж за Речі Посполитої. 

Ідилія закінчилася після листопадового повстання 1830-1831 рр., коли поляки та литовці збунтувалися проти Російської імперії. Забурлило спочатку в Варшаві та Вільнюсі, але з березня 1831 р. покотилося і по наших землях. І докотилося: не лише Річ Посполита не відродилася, а й почалися репресії проти поляків. Безліч католицьких храмів після придушення листопадового повстання були віддані православній церкві. Кляштор в Мурафі ліквідували, але костел лишили римо-католикам - вже лише як парафіяльний. Ще б не лишати: парафія налічувала тоді 4800 осіб. 11 червня 1857 р. споруди монастиря таки повернули костелу. 

 

Костел діяв навіть в радянський час: і в Мурафі, і в двох десятках навколишніх сіл завжди було багато католиків.  

 

В храмі збереглися старовинні ризи (одяг священиків): їх зараз вдягають лише на великі свята. Найстаріші пошиті у 1824 р. у Варшаві. 

Старий орган у храмі - майстра J.Hesse з Відня (близько 1870 р., 2 мануала, 21 регістр). 

При костелі діє хор під керівництвом органіста Геннадія Сварцевича. У келіях мешкають монахині зі Згромадження Сестер Служебниць Пресвятої Діви Марії. Парафія у наші дні налічує біля 5000 віруючих. 

 

Відомо, що у містечку була й синагога, але до наших часів вона не збереглася. 

 

Костел Непорочного Зачаття і палац Потоцьких у Мурафі. Літографія Наполеона Орди

Костел Непорочного Зачаття і палац Потоцьких у Мурафі. Літографія Наполеона Орди


Кляштор зверху...
Кляштор знизу...
Інтер'єри костелу
Центральна нава храму
Горельєфна хресна дорога
Ікона з вотивами в закристії
Пан Михайло розписав не один десяток костелів
Вітражі - з Варшави (1895)
Сходи у корпусі келій
Церква над ставом
© All rights reserved.
Всі права на матеріали охороняються у відповідності до законодавства України.
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за попередньою узгодженністю
Розробник