18 грудня 2008 р.

Замкова брама. За нею - скарби чудового музею. Фотографувати в якому заборонено, а квиток коштує щось близько 4 євро.

Класне місто між Зальцбургом і Ст.Пьолтеном, столиця федеральної землі Верхня Австрія, плюс культурна столиця Європи-2009. Ну і в довісок - місто побратим нашого Запоріжжя (в Лінца є ще з півтора десятки побратимів, від німецького Берліну до французького Кліші, від шведських Лінчьопінга і Нордчьопінга до японського Курашікі).

Щоб не плутати з містом-тезкою в Німеччині, австрійський Лінц тягне за собою хвостик з слів "на Дунаї" ("an der Donau"). Третє за величиною місто Австрії - що в перекладі на цифри означає трохи менше як 190 тисяч жителів. Тобто начебто і мегаполіс, але в той  же час - компактне приємне місто. Куплені добові проїздні в транспорті влітку б і не знадобилися - від залізничного вокзалу до центру три зупинки трамвая. від центру до Арс Електроніки - ще ну аж дві. А те, що Лінц ще й великий промисловий центр, туристу можна й не знати.

Як на місто розмірами з Луцьк, Лінц й справді тягне на столичний статус по кількості науково-культурних інституцій: 4 університети, 5 театрів, плюс цілий букет з пам'яток архітектури. Найважливіші з них, безумовно, замок, найстаріша та найбільша церкви в Австрії. А є ще мініатюрна робота культового Хундртвассера, безліч старовинних кам'яниць, з десяток цікавих храмів - і супер-сучасний музей віртуальних світів Ars Electronica...

До речі, головний міський університет носить ім'я Кеплера (нижче поясню, чому) і налічує 11 000 студентів. Є ще Католицький теологічний університет, університет мистецтв і промислового дизайну та Музичний університет ім. А. Брукнера.

	Історична довідка

Як і багато інших австрійських поселень, Лінц був заснований ще занадто непосидючими і войовничими давніми римлянами (в 15 році до н.е., от коли!). Римляни, щоправда, будували оборонний пункт на північних кордонах імперії не на пусте місце: колись тут було кельтське поселення Лентос. Римляни на свій манер укріпленян називали Ленція. Гру в зіпсований телефон продовжили предки австрійців - так і виникла назва Лінц, вперше зафіксована в 799 р. - якраз тоді почали будувати церкву св. Мартина, яка й зараз стоїть в затінку замкової гори, все ще скромна, але вже трохи перебудована. Що не заважає церквиці бути найстарішою в Австрії.  

Розвиток Лінца могла передрікти найнепрофесійніша гадалка: місто на березі великої річки, в місці перетинання торгових шляхів з Чехії і Польщі в Південну Європу, бідувати не повинно було. І не бідувало. З XV ст. Лінц переживав бурхливий розвиток. Хо-хо! Лінц навіть був імператорською столицею! Сюди в 1485 р. переніс свою резиденцію змучений поразками в боротьбі з угорцями мператор Фрідріх ІІ, а витримавши п'ятирічку, монарх нарешті узаконив свої з Лінцем відносини, надавши місту статус столиці імперії.

Столицею Лінц був стільки, скільки жив Фрідріх ІІ - себто до 1493 р. Недовго, так. Але все одно!

Далі було не так феєрично: в XVI-XVII ст. місто страждало через війни і епідемії. Єдина світла пляма тих часів - геній астрономії і математики Йоганн Кеплер, що жив в Лінці в 1612-1626 рр. (ех, пам'ятаю, як в  дитинстві мій дідусь навіщось спалив кеплерівський дореволюційний підручник з астрономії. Ех. Ех). На центральній площі навіть є будинок, прикрашений на честь Кеплера телескопами (в грудневих сутінках телескопи віднайти не вдалося).

 В 1785 р. тут, щоправда, зробили єпископство.

Ще один геній, котрим може пишатися Лінц, - композитор Антон Брукнер (жив у місті в 1855-1868 рр.). Гітлера, котрий провів тут дитинство і юність, а потім мріяв перетворити Лінц на зразкове місто Третього Рейху, згадувати будемо, але коротко. Згадали - забули. Все.

За Дунай місто перекинулося в 1497 р., коил було зведено перший міст через річку. Зараз міст, котрий пов'язує центр і Арс Електроніку на іншому березі, носить гучне ім'я Нібелунгів (Nibelungenbrukke).  

	Що дивитись в Лінці

Ей, нічого я вам радити не буду! Лінц - таке місто, що кожен сам легко знайде тут, чим зайнятися.

Музикант? Вам - до будинку Моцарта і в великий скляний Концертний зал ім. А.Брукнера (Brucknerhaus), зведений в стилі сецесії. В вересні тут проводяться Брукнерівські фестивалі.

Комп'ютерщик? Ars Electronica до ваших послуг: всі досягнення в галузі 3D і віртуальних світів.

Мегаломан? Неогтичний новий собор до ваших послуг. 62 роки будували цього велетня, і закінчили аж в 1924 р. За легендою, Відень дав згоду на будівництво за однієї умови: вежа нового гіганту поступатиметься дзвіниці Штефансдому. Так і є - в соборі св. Стефана маємо 137 м., а тут - "лише" 135. В велетенських навах з яскравими вітражами, які демонструють історію міста в картинках, легко заблукати: на території храму спокійно б розмістилося чимале село. Костел розрахований на 20 000 віруючих - колосальна цифра. І розміри відповідні.  

Турист? Про найдавнішу церкву я вже згадувала, а ще ж є Стара ратуша на Головній площі (1513, барокова перебудова в 1658 р., в будівлі зараз музей "Походження Лінца"). Там же, на площі, є й масивний, якийсь прямокутний ієзуїтський Старий собор (1678). Костел св. Марії - романський храм, перебудований у 1648 р. в стилі бароко. Ренесансний Ландхауз (1571) з затишним внутрішнім двориком.

Ну і замок, звичайно. З 1286 р. На фундаментах давньоримської фортеці Ленція. Імператорська резиденція Фрідріха ІІ.

Увечері я бачила його лише зсередини (темний масив на скелі над Дунаєм, який я намагалася розгледіти з моста Нібелунгів - то хіба бачила? То вже якесь "відчувала" чи "здогадувалась").

Але я реально щаслива, що відвідала Музей землі Верхня Австрія, розташований в замку. Хороший відділ праісторії і античності - то квіточки в порівнянні з розкішним, чудовим, казковим середньовічним відділом, де я ахала і охала біля вівтарів-слкднів, дерев'яних скульптур і старих картин. СУПЕР! Ну і зброя там є. І документи. І багато-багато чого іншого. 

А паломницький храм на горі Пьостлінг, куди веде трамвайна лінія з якимись супер-крутим нахилом в 10,6 проценти (з 1898 р.), я бачила лише на листівках: увечері його роздивитися не вдалося.

	Класне місто. З задоволенням приїхала б ще.

	Парафразом до першої фотографії:

Майже нічого за століття не змінилося :)