Фото 2004 і 2009 р. В обох випадках - травень. :)

Карта

Маленьке село (трохи більше 600 чоловік населення, відоме з XVIII ст.) на трасі на Івано-Франківськ, відразу за райцентром Монастириськами - а до Дністра і прикарпатського Нижньова звідси якісь 12 км. На старих картах годі й шукати - бо до 1978 р. село називалося Коростятин(Korosciatyn). Тут надзвичайно гарні краєвиди і несподівана нео-барокова споруда поруч з дорогою. Коли її зводили, це був костел, а зараз - греко-католицька Богородицька церква.

Нова назва - нове поселення? Нова історія? Схоже, що майже так. Свого часу Коростятин був одним з найбільших польських сіл в Бучацькому повіті. Станом на 1939 р. тут мешкало майже 900 чоловік, переважно етнічні поляки, хоча були й українці та навіть 8 євреїв. Діяли початкова школа та залізнична станція.

До кінця ХІХ ст. місцеві католики ходили на меси в Монастириська. Парафію в Коростятині було засновано в 1905 р. стараннями місцевій поміщиці Юзефі Старинській (Józefie Starzyńskiej), яка звела на свої кошти вже згаданий на сторінці костел. Будівництво тривало в 1863-1899 рр. Освячено храм в 1901 р. під титулом Різдва Богородиці. Станом на 1936 р. коростятинська парафія нараховчувала 1476 католиків, з них 875 мешкало в самому Коростятині-Криниці, ще 360 чоловік - в селі Комарівці, 141 - в Вичулках і т.д. В склад парафії входила також каплиця св. Яна Непомука в Гуті Скляній.

На жаль, мирне толерантне життя дітей різних народів закінчилося тут в часи Другої світової війни. Польське населення ближніх сіл і хуторів було винищене, багатьох місцевих інтелігентів було відправлено більшовиками в Сибір ще в 1939 р. Причому коли в селі Чехів українські селяни взялися вбивати польських своїх сусідів, то вбили під шумок ще й 6 українців, котрі були проти такого дикунства... Коростятин теж не уникнув трагедій, найбільша з яких трапилась в ніч з 28 на 29 лютого 1944 р., коли на село було здійснено напад відразу з трьох сторін. В той день було здевастовано залізничну станцію, спалено багато домівок (вціліли дивом плебанія та костел), вбито близько 150 чоловік. Жертв терору було поховано в загальній могилі 2 березня 1944 р. Всі поляки, котрі пережили ту ніч, виїхали з села, щоб більше ніколи сюди не повертатись. В село заселили лемків з Підкарпаття, з околиць польського курорту Криниця (звідси й нова назва поселення).

Костел в Коростятині-Криниці закрили, споруду використовували як склад. В 1990 р. будівля була відремонтована і віддана греко-католикам.

Десь саме з цих місць походить особистий лікар Папи Римського Івана Павла ІІ, професор Габріель Туровський.

Тут можна побачити архівне фото Коростятина-Криниці.