Космач

Дерев'яна церква в Космачі, початок ХХ ст. Зараз під бляхою, ще й з чеканкою, ще й частково синьою, ще й із зірочками.

Космачів у Івано-Франківський області відразу два, говоримо про ті, котрі у Косівському, а не Богородчанському районі. Через це чи не найвідоміше село Гуцульщини (Дзвінка, Довбуш піф-паф і все, народні промисли, Андрухович римував з космосом) я ганебно проїжджала лише раз в житті - і за кілька місяців до першого свого цифровика. Та й не цікавили мене восени 2003 р. дерев'яні церкви - ну щоб аж ТАК. Треба буде приїхати по-справжньому: все-таки село велетенське (понад 6 тисяч жителів і аж сім шкіл!), відоме своїм краєзнавчим музеєм, ну і церкву космачани скапарили по першому ґатунку, високоякісно: кольорова бляха, чеканка і ані сантиметра деревини.

Космач з своїма 32 присілками - НАЙБІЛЬШЕ за площею село Європи - 84 кв.км!!!

Космач відомий з 1412 р. - хоча патлато-косматий першопоселенець, начебто втікач зі Снятина, вибрав цю гірську місцевість, де трі гірські річечки збігали до купи, для себе значно раніше (можливо, у ХІІІ ст.). Син втікача Івана Косматого був теж Іван, але вже Космачук. А далі лишився лише Космач.

До Космачука і Косматого приєднався ще один біглянин, молдаванин Діорді з дружиною Єленою і дочкою Ганною, оселився на горі Мончіль. Так і закрутилося поселення. Якщо вірити легендам на слово, виходить, Космач - наша приватна Австралія: там теж переважна більшість білого населення з криміналістів. Альтернативно-легендарна версія більш романтична і приписує заснування Космача не кріпакам, яких розшукували пани, а італійським купцям (О!), які серед диких гір на півдорозі до Києва звели хатинку для нічлігу. Якось в тій хатинці зазимували Джульєтта і Нікос (Ніколс за іншим варіантом), до літа вже були Джульєтта, Нікос і двійко малят: Акра і Грегіт (це так гори над Космачем називають. Є ще гора Лисина. Це, напевно, була третя, хвора на алопецію дитина Джульєтти і Нікоса). Ще кілька італійських родин приєднались до італо-гуцулів - і з'явилося село Завоєли - бо територію його люди, бач, у ліса завойовували. Може. саме в цих гіпотетично-італійських коріннях слід шукати розгадку так званому "гуцульському часу", котрий аж на ТРИ години відрізняється від київського - і обганяє навіть римський.

Космач у ХІХ ст. - піонер у видобутку карпатського охокериту, піонер серед гуцульських "Просвіт".

В селі є пам'ятники Тарасу Шевченку і - це зрозуміло - Олексі Довбушу. За переказами, Довбуш давав гроші на побудову місцевої Параскевської церкви (спалена в радянські роки). Ім'я Олекса до цього часу дуже популярно серед місцевих чоловіків.

Але сама незвична сторінка у біографії села - зі столичним лиском. В 1944 р. в Космачі, де стояло чимало сотень УПА, було проголошено Космацьку незалежну республіку. Проіснувало утворення недовго, але ще десятиліття по тому радянська влада продовжувала вважати Космач "бандерівським кублом". Якийсь час у селі переховувався Роман Шухевич.

Патріарх Володимир УПЦ КП - це колишній космацький священик Василь Романюк. Цікаво, чи він одобрив би таке скапарення бляхою Петропавлівської церкви, де сам свого часу служив.

Багато космаччан після війни роз'їхалося по світу - США, Канада, Венесуела, Бразилія, Велика Британія, Франція, Німеччина, Австралія...

В селі бували відомий український художник Олекса Новаківський і письменниця Ірина Вільде. В 1992 р. в Космачі відбувся Перший міжнародний з'їзд писанкарів.