Карта

Широта 49.098, довгота 25.216.

Якщо їхати з Бучача на Монастериську, на горбочку буде стела, яка оголошує про початок Монастириського району, а нижче - перехрестя. Направо - Григорів, наліво Чехів і Велеснів. Цікаво скрізь. :о).

Це тільки на двохкілометрівках Григорів крихітний - насправді село розтягнулося на добрих кілометри три. До церкви доведеться пройти півсела.

Церква Пресвятої Діви Марії (1865, реставрація в 1987 р.) дерев'яна майже вся - крім бляшаного даху. Пощастило поспілкуватися з двома небайдужими і храму, і села жительками Григорова. Храм люб'язно відкрила староста пані Олександра Блага. Інша жінка, медпрацівниця, цікавиться історією рідного села. Вона розказала, що у 1918 р. просто в селі відбувся запеклий бій, в котрому було смертельно поранено петлюрівського (чи денікінського?) генерала. Військового з почестями і артилерийським салютом було поховано на церковному дворі. Коли через 21 рік на Тернопілля увійшла Радянська влада, більшовики відразу знищили те поховання. Його місце все ще може вказати старенький дідусь, що живе в Григорові. На жаль, імені героя ніхто не пам'ятає.

Храм був в радянський час в поганому стані (на жаль, фотографій того часу не знайшлося). Інтер'єр було повністю відновлено після ремонту. Над оздобленням святині працювали львівські майстри.

А ще в Григорові дуже гарна природа і тут, як і в Велесневі, жив свого часу відомий етнограф В.Гнатюк.