Головний орієнтир Грабовця, від якого потім і танцювати - мурована Покровська церква (1887-1906), біля якої невеликий кенотаф на честь загиблих за волю України (1927, скульптор Микола Назарко з села Товстолуг. Зведено на кошти американських емігрантів. Відновлено в 1990 р.). Також біля церкви - меморіал загиблим в Другій світовій (1975). Церква стоїть на місці дерев'яної попередниці з 1881 р. Та зовсім мало прослужила - і згоріла.
В селі є ще два пам'ятних хреста (1874 - на честь скасування панщини, 1897 р. - на честь тверезості). Але головна його пам'ятка - все-таки палац (1891) родини Созанських, який стоїть на краєчку старого парку над ставом. Поруч - велика нова школа. Сільські жителі, щоб особливо не плутатися, кажуть на весь цей комплекс "палаци" - саме так, у множині.
В палацику до цього часу міститься сільрада та квартира учителя (саме над нею стару черепицю замінили на дешеву сучасну металопластикову - дах протікав). Вікна у вчителя теж вже не дерев'яні, а пластикові. З одного боку, поріг, котрий переступають, не гниє (С) китайці. З іншого - блін, ну не можна ж так. Правда, всю стару черепицю пронумерували і 1 квітня 2017 р. у присутності старости села під російський агресиний блатняк скидали на землю - далі будуть щось з нею робити, десь зберігати, ну, придумають щось.
Найсмачніші родзинки палацу всі скупчилися на північному фасаді будинку - майолікова плита з датою "1891", кольорова черепиця на башточці і симпатичні сходи над високим цокольним поверхом. В цоколь можна зазирнути, але нічого цікавого ні там, ні в кімнатах зверху вже не побачити. За всі радянські часи тут забагато було ремонтів.
Зводити собі тут резиденцію почав Ян Созанський гербу Корчак, що володів Грабовцем принаймні з 1867 р. В 1902 р. шляхетське гніздечко дісталося Станіславу Созанському, політику, доктору наук. Саме Станіслав Созанський (1859-1939) у 1927 році віддав кілька своїх маєтностей (в тому числі й Грабовець) Польській академії наук. Разхом з Грабовцем науковцям перепала й сусідня Білоскірка, і Корналовичі на Львівщині, і села Гординя, Дубляни та Кранцберг. Частина мистецьких колекцій родини стала власністю бібліотеки Ягеллонського університету. Не знаю, чи використала академія цей дарунок за призначенням. А от радянська влада споруду таки поюзала (і, загалом, це було досить правильно): розмістила тут школу, аж поки не звела нову освітянську махіну в 1987 р.
Що ще про село сказати? Етимологія проста як металопластикова черепиця над квартирою вчителя: тут був колись грабовий ліс. За легендами, сюди, в лісок, після зруйнування татарами сусіднього Баворова переселилися ті, хто вижив. Більшість, хто сюди заїхав, запам'ятає не палац (бо не кожен його шукатиме), а брунатні скелі над автозаправкою. Це пам'ятка природи місцевого значення - відслонення нижнього девону (площа 0,7 га).
