Карта

Координати: 49°04′24″ пн. ш.29°50′50″ сх. д.

 Колишня назва - містечко Сорочин. 3,8 т.ж. 

Я тут була: поверталася через селище Цибулів з Леськового. І щось мені таке ввижалося за вікном: в центрі стара брама - не палацова часом? А ще далі, за переїздом до станції Івахни - щось напіврозвалене, велике. Вийти б, роздивитися, а часу нема, ще й автобусне сполучення на Черкащині - не найкраще в світі. 

На 3,5 роки про Цибулів я забула. Витягла цю назву з летаргії пам'яті давня знайома, киянка-коломийка Наталка Драч: і фото прислала, і інфи накопала. 

Дату зведення монументальної споруди видно навіть на фото: 1914 р. (мені чось здається, що 1904-тий, але я підсліпкувата). Колишню контору цукрозаводчиків (В Цибулеві - диво дивне - цукровня до цього часу діє і не розпиляна на метал) викупила директорка місцевої школи. Наталка пише - дуже привітна пані. За кредит відбудувала 1 і 2 поверх, два останніх - на перспективу, для дітей будуть. 

В Афтаназі про Цибулів багато, але про той Цибулів, якого годі й шукати зараз - все засипано порохом десятиліть. Належало поселення колись Янчинським (janczynski), потім Анні з Ходкевичів Корецькій (сестрі Кароля Ходкевича), а ще потім і взагалі розтягали Цибулів між сіма власниками (Ганські, Ободенські, Турів, Селиських, Янчинських, Слугоцьких та Підгороденських). Там така катавасія з власниками у XVII ст., що не будемо й починати - відразу перейдемо до ХІХ ст. і початків класицистичного двору, який звів у Цибулеві Іполит Рогозинський. Маєток вважався одним з найгарніших на Брацлавщині. Нічого не відомо про архітектора та майстрів, котрі працювали над спорудою. І палац, і парк в Цибулеві були майже повністю знищені ще в часи Першої світової війни.