English   Контакти   Книги   Новини   RSS   Галерея   Телетайп   Населені пункти   Типи об'єктів   Топ-13   Блог   Guest-Up-Oh?  
Бобівці
Садиба Медведецьких у Бобівцях на Сторожинеччині зараз не потрібна нікому.
Садиба Медведецьких у Бобівцях на Сторожинеччині
Як, власне, і склеп Медведецьких. 5 травня 2012 р.
Бобівці. склеп Медведецьких. Bobeşti, Storojineţ Бобовцы Bobivtsi

Координати: 48°15′50″ пн. ш. 25°41′16″ сх. д.

Карта. Біля 1,9 тис. жителів. 

 

"Бо бестіє" - так на старій листівці названі Бобівці. (Ні, я розумію, що це Бобешті, розумію). Бо таки треба бути бестіями, аби ніде ані словом не згадати, що в цьому майже-карпатському селі є не лише церква і усипальня Медведецьких, а й все ще прекрасний парк (який от просто зараз, весною 2012 року, викорчовують) і понівечений садибний будинок

А з іншим все просто. Бобівці - бо начебто тут колись саджали багато бобових: квасолю та горох. Легенда притягнута за вуха, але має право на життя. Версія № 2 - про першопоселенця Бобирла. Наполегливо не раджу називати синів таким ім'ям.

Заселятися село почало з Старого Кута (це там, де церква і садиба) - а вже потім з'явилися Вівтар (з храмом, що провалився крізь землю), заселений людьми на прізвище Козаки, Голий горб, Романка і Селище. 

У затінку лелечих крил

В усипальні Медведецьких - понівечені домовини
В усипальні Медведецьких - понівечені домовини
В усипальні Медведецьких - понівечені домовини

Все плуталося в рекордну травневу спеку, села і їхні пам'ятки плавилися у моїй голові, перемішуючись в темну пластичну масу - так плавиться шоколад, забутий на залитому сонцем столі. Тому в центрі Бобівців я причепилася до бабусі: а де в вас тут дерев'яна церква? 

Та була колись, каже бабуся, тільки не тут, а на Вівтарі (так один з сільських кутів називається), та й ту давно перенесли. Як перенесли, куди перенесли? Так в Чернівці. А там же в скансені церква з Драчинців, це ж сусіди ваші, а ваша де? А не знає бабця, де вона. Але перенесли. 

Може, все-таки провалилася - і легенда каже правду?

Так що церква, така, щоб стара, є лише одна - і її від школи та монументу загиблим у Другій світовій добре видно: нечасто на православних храмах побачиш на куполі таку струнку сигнатурку. Маяк Бобинців, помітний здалеку.  

І я пішла до церкви - тиша, спека, старі покинуті хатки самого милого, самого автентичного вигляду, а затінок - лише коли над тобою пролітає лелека. На щастя, в Бобівцях дуже багато лелек. 

 

Пленталася повільно, аж тут на горбку перед храмом вигулькнув старий купол: ох нічого ж собі Медведецькі влаштували усипальню! Спекотне дежавю з Раковою стало ще сильнішим, коли обернулася: так і є, пагорб ліворуч вкритий не просто деревами, а старим парком, а на галявині - вона, абсолютно нікому не відома і не потрібна панська садиба. Кожна така знахідка - маленький власний тріумф, не чутні стороннім фанфари. Люблю таке. 

Садиба мусила бути гарнішою (орієнтовний початок ХХ століття - чи все-таки кінець ХІХ-го?), та радянщина до архітектурних вибриків ставилася суворо, оббиваючи ліплення, знищуючи флюгери і каміни. І дерева, здається, теж вже заважають - як і всі ці ліфти для їжі і ковані фінтіфлюшки. Навколо будівлі все ще чимало товстезних, велетенських лип, але й викорчуваних з коренем пеньків теж чимало. Дивом вціліла безсоромниця - так на кримських паркових екскурсіях називають суничницю, суничне дерево, екзот для Буковини. 

Так як за переказами церкву звели якісь предки Медведецьких, храм приблизно датуватимемо серединою ХІХ ст. Приблизно-преприблизно. Бобівці населені українцями (хоча в міжвоєнний час тут і заставляли всіх вчити румунську), а ким за національністю був пан, хто вже відає. Та й неважливо це насправді. Від пана і його сім'ї лишилися лише понівечені домовини в усипальні-каплиці. Та й то не від пана - Юрій Медведецький виїхав з Бобівців у 1939 р., залишивши поля і ліси селянам. Так наче у нього вибір був. 

Усипальня, досить якісний нео-візантійський стиль з розкішними дубовими дверима і все ще помітною поліхромією в інтер'єрі, мала бути зведена на межі ХІХ-ХХ ст. (скоріше 1890-ті, здається), але в селі склеп чомусь помилково датують фантастичним 1622 роком. 

Пам'ятник вбитим євреям натякає, що ще на початку ХХ ст. Бобівці були цікаві для синів Ізраілю: отже, торгували тут, мали б і ярмарки якісь бути. На цвинтарі також зберігся монумент воякам, що загинули у 1917 р. в часи Першої світової. Начебто спорудили його на кошти Марії Москалюк. 



Вас вітають Бобівці
vă urez bun venit Bobeşti
Бобешті-Бобівці. панорама
Кактус був. Суничник поки ще є.
Бобівці антикварні. Кактус у парку
У занедбаному парку Бобівців все ще росте суничне дерево ("безсоромниця")
А церква майже не змінилася
Бобівці. Церква на Старому Куті
Високу сигнатурку видно здаля
Автентично-мертві
Старі хати у Бобівцях є. Але вони вже доживають свій вік. Шкода.
Старовинна хата у Бобівцях. Зараз так смачно вже не будують
Глиниця така Глиниця
Глиниця така Глиниця
Всі хрести- в рушниках. І колодязі теж
Хрест біля церкви в Бобівцях
Навіть скромні колодязі - у рушниках в Бобівцях
Від парку скоро лишаться одні пеньки
Від парку скоро лишаться одні пеньки
Монумент загиблим
Монумент загиблим у Другій світовій війні

"Замки і храми України" - некомерційний cайт, що підтримується фактично силами і ентузіазмом однієї людини. Допомогти проекту:
гривневий рахунок 4149 5100 9101 3567

євровий - 5168757402858452

Patreon

Ваш внесок допоможе не зневіритися в тому, що роблю вже 20 років. Дякую.

Екскурсійний супровід у мандрівці Кам'янцем-Подільським, Поділлям та Західною Україною в цілому: kamienczanka@gmail.com

© All rights reserved.
Всі права на матеріали охороняються у відповідності до законодавства України.
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за попередньою узгодженністю
Розробник